Віта Ностра

Монети прилипли до мокроi долонi. Утримуючи iх у кулацi, Саша однiею рукою вiдiмкнула дверi – вийшло не вiдразу.

– Добренький деньок, – чоловiк у непроникних окулярах переступив порiг. – Я ненадовго. Ходiмо на кухню.

І пройшов по коридору, перший, наче багато разiв бував у цiй квартирi, наче був ii хазяiном. Утiм, будинок типовий, типовiших i не бувае…

Саша пiшла за ним, наче на прив’язi.

– Сядьте, – чоловiк виставив табурет на середину кухнi. Саша сiла – у неi пiдiгнулися ноги. Темний чоловiк сiв напроти.

– Монети?

Саша розтисла кулак. Трое золотих кружалець лежали на червонiй долонi – вологi, в крапельках поту.

– Дуже добре. Залишiть собi. Збережiть, будь ласка, всi до одноi. Усi, якi будуть. Не треба морочитися з купальником – заходити у воду треба голяка, нiчого страшного нема, нiхто не дивиться. Продовжуемо купатися без пропускiв i запiзнень. Завтра. Пiслязавтра. Через два днi.

– Я другого числа iду, – сказала Саша й сама була вражена, як тонко й жалiсно пролунав ii голос.

Вона була впевнена, що темний гiсть звелить iй поселитися в селi на вiки вiчнi й заходити у воду о четвертiй ранку i в сiчнi, i в лютому, i до самоi старостi.

– Я ж сказав, що не вимагатиму нiчого неможливого. – Вiн повiльно розтяг губи, i Саша з подивом зрозумiла, що вiн усмiхаеться. – Другого числа на свiтанку скупаетесь. А пiсля снiданку поiдете.

– Можна?!

– Можна, – чоловiк пiдвiвся.

І покрокував до дверей.

– А навiщо це вам? – пошепки спитала Саша. Та вiдповiдi не почула.

* * *

– Ти куди? – мама звелася на лiктi.

– Купатися.

– Ти що, здурiла? Ану ляж негайно!

Саша перевела дух:

– Мамо, менi дуже треба. Я гартую волю.

– Що?

– Ну, волю гартую. Треную. Вранцi… Вибач, я спiзнююсь.

Задихаючись, вона вибiгла на пляж. Нервово озирнулась – нi душi, навiть вiкна пансiонату не свiтяться. Скинула сарафан, бгаючи, стягла бiлизну, кинулась у воду й попливла кролем, наче намагаючись вирватися з власноi шкiри.

Не вистачало дихання. Саша перейшла на «пляжний брас», сильно загрiбаючи ногами, високо пiднявши пiдборiддя.

Пливти було приемно. Ранiше вона нiколи не купалась голяка i не припускала, що це так чудово. Холодна вода поколювала голочками, зiгрiвала й зiгрiвалася. Саша двома руками вхопилася за буй i завмерла, погойдуючись, невидима з берега.