Доктор Серафікус. Поза межами болю

Та за деякий час вона мiняе свое ставлення до Корвина й звертаеться до нього з пропозицiею, в якiй виявляеться вся повнота ласкавоi прихильностi Ірчиноi. Вона каже Корвину:

– Хочеш, я тобi полiчу до ста?

Корвин згоджуеться. Чому поезii Лесi Украiнки чи Рильського треба вважати за цiкавiшi од чисел, перелiчених до ста або тисячi? Числа в Ірчиних устах бринять пафосом i несподiванкою найвишуканiшоi поезii.

Корвин познайомився з дiвчинкою вже тодi, коли Ірчину вiру в Комаху як комашиного тата похитано, а натомiсть з’явилася в неi нова уява, що дядя Комаха – це велика з пап’е-маше лялька-пупс.

Даремно дядя Корвин доводив Ірцi, що дядя Комаха не лялька i не з пап’е-маше, а професор ІНО i викладае студентам НОП (наукова органiзацiя працi) та рефлексологiю. Ірця не йняла йому вiри. Те, що дядя Комаха – лялька-пупс, це було для Ірцi реальнiш, приступнiш i зрозумiлiш, як те, що вiн професор i викладае рефлексологiю. До ляльки й Комахи Ірця ставилась однаково, трохи зневажливо.

– Пупс смiшний! Дядя Комаха теж смiшний!

Коли дядя Корвин настоював, що Комаха не пупс, Ірця сердилась, насумрювалась i починала бити його кулаками, намагаючися зачепити за пенсне.

– Дядя Корвин дражниться. Хай вiн не ходить до скверика. Я не люблю його. Вiн каже, що ти професор, а не пупс. Я тебе прошу бути краще пупсом.

Ірця бiжить до фонтана i, перегнувшись над басейном, зазирае вниз. Їй подобаеться дивитись на воду, на скляну темно-зелену поверхню, де коливаеться листя, де перебiгають струмки, де вiдбиваеться Ірчине обличчя.

– Іди звiдтiля, Ірцю! Там дiд водяний! Вiн вистрибне з води й схопить тебе.

– Вистрибне з води? Водяний! Так вiн без води здохне.

В щоденнику Серафiкуса е запис: дiалог з Ірцею та коментар з цього приводу:

– Дядю Пупс, упади.

– Ну, Ірцю, менi не хочеться падати. До того ж тут насмiчено й брудно.

– Та нi! Ти нiби впади.

– А, нiби? Гаразд! Я нiби впав.

Ірця задовольняеться.

У Комахи записано:

«Нiби – улюблена схема слiв, думок, вчинкiв Ірчиних. В нiби, в уявлене неначе замкнено всi подii, все коло ii днiв. Вона задовольняеться з нiби. Проводячи межу мiж нiби й тим, що е, вона ясно вiдчувае рiзницю, що вiдокремлюе нiби вiд реальностi, але не надае особливого значення цiй рiзницi».

Записано:

«Ірця рацiоналiстка.