Доктор Серафікус. Поза межами болю

На свiт вона дивиться спокiйно, врiвноважено й тверезо. Вона не заперечуватиме iснування водяних, але фантастичними уявленнями вона оперуватиме з цiлком тверезою логiчною послiдовнiстю».

Роздiл 3

Величезне тiло Комахи i його червоне, голене, квадратове обличчя здавалися купою м’яса. Руки його закiнчувались масивними кулаками, що в них легше було уявити молоток коваля чи сокиру м’ясаря, нiж тендiтне перо вченого. Пiдлога стогнала й дошки рипiли пiд його важкими кроками, коли вiн iшов своiми ногами, взутими в безмiрнi черевики.

Важкий, масивний, волохатий, вiн здавався абстрактним, вигаданим, безплотним. У цього циклопа[27 - Циклоп – одноокий велетень iз давньогрецьких мiфiв, що вiдзначаеться надзвичайною силою i спритнiстю.] не було, не могло бути бiографii. Анi його кулаки, порослi густим волоссям, анi його величезнi черевики не переконували в реальностi його iснування.

Його червоне товсте обличчя iнодi здавалось наiвним i простодушним обличчям хлопчика, а iнодi, у важких зморшках i в утомнiй виснаженостi, тяжкою машкарою розпусника.

Дiд з обличчям хлопчика, старий хлопчик, неначе пияцтво й безсоннi ночi зробили його тiло передчасно товстим i грубим. Надто важко було визначити його вiк. Інодi вiн здавався старим, iнодi юнаком. Йому можна було дати i 20 рокiв, i 50.

Вiн не був розпусником, але в його вдачi пiдозрiвали найрiзноманiтнiшi вади. В ньому було щось од теорii, схеми, вигадки, од химер, маячнi, iлюзii. Вiн зберiгав у собi знання нездiйснених падiнь.

Найдоброчиннiша й найсамотнiша людина, вiн не довiряв сам собi.

Вiн не ходив у театр, бо не був певен, що коли йому захочеться пiд час вистави пройтись по бар’еру бельетажних лож, вiн зможе втриматись. Досить поважна причина, щоб не одвiдувати театральних вистав. Обмеженiсть i замкненiсть його бажань могли зробити iх вибухи небезпечними для суспiльства. Собi й iншим здавався таким химерним, що таблиця множення, переказана вiд нього, бринiла в його устах як несподiваний безглуздий парадокс…

Тим часом Комаха був такий же, як i кожний лiпший, носив шевйотовий пiджак з пiкейним комiрцем, строкатий в’язаний рудувато-брунатного кольору жилет концесiйноi фiрми Бернгард Альтман, Вiдень – Москва, темно-сiру краватку, смажив яешню на примусi, ходив увечорi до молочарнi iсти квасне молоко, уранцi випивав склянку холодноi води, мав забiрну книжку в Церобкоопi[28 - Церобкооп – Центральний робiтничий кооператив.