Доктор Серафікус. Поза межами болю

Знавцi, з властивою iм педантичнiстю в своiх уподобаннях i присудах, вiдрiзняли не на користь Вер умiння бути жiнкою вiд умiння класичного танцю.

В життi Вер була одночасно акторкою й собою. Вона грала себе… Їй хотiлося плескати, коли у вiтальнi або ж каварнi з особливо химерним мрiйним жестом вона запалювала цигарку або ж куштувала хрумку меренгу й змiтала крихти з бiлого свого убрання. Пити каву й запалювати цигарки – наука не легка й вiдповiдальна, як i останне напруження тiла у змаганнях на 100 метрiв.

Вступивши до студii, Вер вiддалась упертiй працi, але задовольнилася з перших успiхiв i перших визнань.

Вона казала, на свiй кшталт варiюючи Цезареву формулу:

– Я захтiла! Я досягла! Я зреклась[50 - «Вона казала, на свiй кшталт варiюючи Цезареву формулу: – Я захтiла! Я досягла! Я зреклась!» – Перефразовано слова Юлiя Цезаря «Прийшов. Побачив. Перемiг». Цей вислiв означае швидкий успiх у будь-якiй справi.]! Навiщо продовжувати? Повторити те саме в столицях i, може, за кордоном з тим, щоб, може, колись Андрiй Левенсон в «Майстрах балету» або хто iнший присвятив менi кiлька рядкiв з гострою й iронiчною оцiнкою? Чи варт змагатись, щоб досягти того, що не варте досягнень!

Коли пiсля перших успiхiв Вер кинула студiю, ii не зрозумiли.

– Чому?

Пояснення, що iх давала Вер, нiчого не пояснювали. Шукаючи правдоподiбних аргументiв, вона посилалась на брак шанолюбства.

– Менi бракуе шанолюбства. Цей успiх мене не задовольняе. Навiть галасливий джаз-бандний рекламований успiх на великих сценах Парижа, Вiдня й Нью-Йорка не задовольнить мого шанолюбства.

До того ж я боюсь, що за наших часiв театральне мистецтво втратило свiй сенс.

Можливо, це останне грало найбiльшу роль. Вер усвiдомлювала, що культ естетного пасивного формалiзму, одiрваного вiд життя й сучасностi, вiдходив у минуле. Ще нiчого не знавши про новiтнi течii в життi й мистецтвi, вона прийшла до аналогiчноi думки про «атеiзацiю мистецтва». Мистецтво, вiдокремлене вiд життя й замкнене в собi, зникае.

Колишнi типи концертiв одмирають, музика механiзуеться, мистецтво набирае спортового характеру. Фiзкультура й спорт успiшно конкурують з виставами, футбольнi й баскетбольнi змагання на стадiонi вiдбивають одвiдувачiв з театру, пляж здаеться привабливiшим вiд балетного спектаклю. Дiвчина, що стрибае в воду з трисажневоi вежi, викликае не менше подиву, як балерина з ii вишуканими пуантами й крицевим носком.

Корвин помилився – Вер не була танцюристкою.