Доктор Серафікус. Поза межами болю

Розвиненi м’язи Вер були розвиненi м’язи спортсменки. Вер зробила зi спорту професiю.

З пляжу поiхали вдвох. Увечорi сидiли в саду, iли морозиво, дивились на феерверк. Слухали музику. Вечеряли в «Континенталi». Вер пила горiлку й пиво. Вер казала, що на нинiшнiй день вона дивиться як на початок iхнього товаришування, «компаньйонату». Вона досить недвозначно виявляла свою прихильнiсть до Корвина. Але, давши йому всi аванси, коли той почав умовляти перейти в нумер, вона не виконала жодного з цих авансiв.

Пiзнiше десь пили каву, блукали по якихось глухих вуличках, завулках, де нiколи ранiше не доводилось бувати, сидiли на кручi над Днiпром, знов блукали по вулицях i тiльки вже на свiтанку, о п’ятiй годинi ранку повернулися додому.

Корвин не мiг достотно пригадати iх нiчних розмов. Вiн не мiг зв’язати уривки розмов, що збереглися в його пам’ятi. Вiн пригадував дещо, але не був певен, чи вони говорили саме те, що вiн пригадував. Вiн пам’ятав нiби крiзь сон.

Ця жiнка була чарiвна й приваблива. У сп’янiлих нiчних блуканнях вона не тратила ясностi. Утримуючись вiд будь-чого, вона шалiла в приборканих своiх бажаннях i спокушала найвибагливiшi дивацтва.

Десь, у якомусь глухому завулку, вони сидiли на лавочцi коло довгого паркану, Корвин цiлував Вер у пiдголену потилицю.

В легкому теплому повiтрi пахло нiчними квiтами.

Десь кумкали жаби.

В маненькому завулку, порослому травою, було порожньо й тихо.

Вер звiльнилась од нетерплячих, збуджених рук Корвина й прошепотiла:

– Я кохаю вас, Корвин!

Вона наблизила свое обличчя до нього. Од неi пахло вином. Очi ii були широко розкритi, нiби в стражданнях породiллi.

– Отже, чи не все одно для вас, з ким ви задоволите свое бажання, а для мене – з ким я? Ви й я, ми кохали позавчора, вчора, а може, ще й сьогоднi перед тим, як зустрiтись.

Вер була дуже п’яна, коли вона говорила так. Чи, може, вона нiчого не говорила цього, i в п’янiй безглуздiй плутанинi думок, почуттiв це сам Корвин висловлював невисловлене нею?!

Але вiн твердо пам’ятав, що вона призналась у коханнi. Щоправда, коли це й було освiдчення, то дуже дивне.

Вiн пам’ятав цi фрази. Вер казала йому:

– Коли я сьогоднi побачила вас, я вже знала, що кохатиму вас.