Доктор Серафікус. Поза межами болю

Згодом, в роки вiйни, чимала частина iх потрапила за мобiлiзацiею до вiйська: вони обороняли державу й свое право бути урядовцями в нiй, Вер не раз приходила скаржитись батьковi:

– Ти був щасливiший!

А батько, посмiхаючись викришеними за юнацьких рокiв од цинги зубами, казав:

– Можливо, доню!

Для обдарованiшоi, iнтелектуально розвиненiшоi й духово активнiшоi меншостi прапором став фiлологiзм, рафiноване культурництво, олександринiзм.[56 - Олександринiзм, або олександризм – термiн походить вiд iменi давньогрецького фiлософа Олександра Афродiсiйського, який коментував трактат Арiстотеля «Про душу».

Модернiсти вважали «олександризмом» синкретичний, i водночас «музейний» тип культури, беззмiстовний формалiзм, що грае готовими формами минулого.]

Гасло культури заступило гасло революцii. Книжка Барбе д’Оревiльi про Джорджа Браммеля й дендизм зробилась евангелiею молодi й пушкiнiанство[57 - Пушкiнiанство – мiфологiчне ототожнення життя i творчостi митця, коли будь-який життевий факт виключався iз особистого буття письменника або поета i ставав фактом лiтературним.

Прикладом у цьому були уявлення про О. Пушкiна як лiтературний зразок популярного письменника, з яким молодi митцi слова могли б себе спiввiдносити.] – модою для всiх.

Вер швидко закинула геть свое пенсне в оправi й чорний шнурок до нього й виклала волосся в манерi 30-х рокiв, в стилi онегiнськоi Тетяни, як на жiночих портретах Карла Брюллова та малюнках Т.

Шевченка, з буклями, що, як рамка, оточували витягнений овал ii обличчя.

Саме в цi роки Павло Филипович працював над своею книгою про Боратинського, Єгор Нарбут, з коротенькими бакенбардами на рожевих щоках, прогулювався в зеленому «онегiнському» фраку по вулицях Петербурга, а Миша Алексеев читав Максиму Рильському кавказькi оповiдання Марлiнського. Вер перекладала з французькоi Верлена[58 - Верлен Поль Марi (1844—1896) – французький поет-символiст.], стежила за «Аполлоном»[59 - «Аполлон» – модернiстський журнал з питань мистецтва, що видавався в Санкт-Петербурзi у 1909—1917 рр.

], i грабарiвська «Історiя мистецтва»[60 - Грабар Ігор Еммануiлович (1871—1960) – росiйський живописець i мистецтвознавець, керiвник видання першоi науковоi «Історii росiйського мистецтва».], особливо том, присвячений архiтектурi, став ii настiльною книгою.

Захоплення бароко[61 - Бароко – стиль в европейському мистецтвi XVI—XVIII ст.