Загадкова історія Бенджаміна Баттона

Із Нью-Йорка почали щогодинно вiдходити потяги, якi прямували в такi примiськi Ельдорадо й були повнiстю набитi чоловiками з кирками й лопатами. А тим часом молодий Фiц-Норман повертався до Монтани.

До кiнця наступного тижня вiн вимiряв, що дiамант у горi приблизно дорiвнював усiм iншим дiамантам, iснування яких було вiдоме на свiтi. Проте оцiнити його шляхом звичайних розрахункiв було неможливо, оскiльки вiн був суцiльним, i якби вiн запропонував його на продаж, то це не лише б викликало кризу на свiтовому ринку, а й при умовi, що цiна росла б так, як зазвичай, залежно вiд величини каменю, в арифметичнiй прогресii – у свiтi не вистачило б золота, аби купити й десяту частину дiамантовоi гори.

Та й що робити з алмазом такоi величини?

Це становище було чарiвно безпомiчним. З одного боку, вiн був найбагатшою людиною, та все ж, хiба йому нiчого не належало? Якби його таемниця розкрилася, то невiдомо, до яких заходiв вдався би уряд, аби запобiгти краху на золотому й коштовному ринках.

Вони могли негайно забрати заявку й установити монополiю.

Вибору не було. Вiн повинен таемно продавати свою гору. Вiн послав на Пiвнiч за своiм молодшим братом i поставив його наглядачем над рабами, якi навiть не пiдозрювали, що рабство вже скасували. Аби iх запевнити, вiн прочитав iм власноруч створений наказ, в якому повiдомлялося, що генерал Форрест реорганiзував розколену армiю Пiвдня й завдав нищiвноi поразки мешканцям Пiвночi в однiй детально спланованiй битвi.

Негри наiвно йому повiрили. Вони дiйшли висновку, що така декларацiя е хорошим знаком й негайно виконали своi примiтивнi обряди.

Фiц-Норман вiдправився закордон, маючи при собi сто тисяч доларiв й двi валiзи, наповненi невiдшлiфованими дiамантами рiзних видiв. Вiн вiдплив до Росii на китайськiй джонцi й через шiсть мiсяцiв пiсля того, як покинув Монтану, опинився в Санкт-Петербурзi. Вiн винайняв непомiтну квартирку й одразу ж викликав придворного ювелiра, повiдомляючи, що мае дiаманта для самого царя.

Вiн прожив у Санкт-Петербурзi два тижнi, постiйно перебуваючи в небезпецi та можливостi бути вбитим, часто перебираючись з одного житла в iнше. За весь час перебування в росiйськiй столицi вiн вiдвiдав своi скринi всього-на-всього три чи чотири рази.

Його ледве вiдпустили в Індiю, проте вiн був змушений дати клятву повернутися через рiк, маючи при собi ще бiльшi й чарiвнiшi дiаманти.