Зелений Генріх

Вiн по-хазяйськи приберiгав кожен отриманий вiд мене грiш, поки у нього не скупчилася невелика сума, i, користуючись зручним моментом, коли я не мiг пiдiбратися до своеi скриньки, видавав менi з цiеi каси скупо вiдлiченi позики, якi ми тут же разом i витрачали, пiсля чого вiн заносив мiй борг у красиво оправлену книжечку зi значними заголовками «дебет» i «кредит» на кожнiй сторiнцi. Крiм того, вiн спритно збував менi рiзнi дрiбнички, що були в ходу серед хлопчикiв, i, продавши якусь дрiбницю, негайно вписував ii вартiсть у свою книжечку.

Свою спритнiсть i рiзноманiтнi навички вiн теж умiв повернути собi на користь; як якийсь послужливий дух, вiн умiв робити все i виконував усi моi бажання, але зазначав наданi ним послуги в реестрi моiх боргiв, оцiнюючи кожну з них за особливою таксою i вимагаючи за неi яку-небудь дрiбну монету. Гуляючи зi мною, вiн постiйно пiдмовляв мене, пропонуючи випробувати його спритнiсть. «Хочеш, вiзьму ось цей камiнчик i влучу ним он у той жовтий листок?» – запитував вiн, а я вiдповiдав: «А от не зможеш!» – «Якщо влучу, будеш менi винен грiш, згоден?» – «Гаразд!» – погоджувався я, i вiн збивав листок, а потiм проробляв це за ту ж плату iнодi до трьох разiв поспiль, iз кожним разом ускладнюючи свое завдання, i не було випадку, щоб вiн промахнувся.

Пiсля цього вiн акуратно заносив суму мого боргу в свою книжечку, i менi так подобалося дивитись, як вiн любовно виводить своi рiвненькi цифри, що я вибухав гучним смiхом.

Тодi вiн ставав серйозний i говорив менi, що смiятися тут нiчого, нехай я краще подумаю про те, що рано чи пiзно менi доведеться розплатитися за все, – адже його книжечка е документом, що мае законну силу в очах дiловоi людини! І вiн знову i знову пропонував менi битися об заклад iз найрiзноманiтнiших приводiв, наприклад, про те, на який iз двох стовпiв сяде птах, наскiльки низько пригнеться наступного разу верхiвка дерева, що хитаеться вiд вiтру, або ж про те, яка за рахунком хвиля прибою на озерi буде найвищою. Інодi завдяки щасливому випадку я вигравав таке парi, й тодi в його книжцi, на сторiнцi iз заголовком «кредит» з’являлася скромна цифра, що такий дивний вигляд мала в своiй цiлковитiй самотi, що мене знову смiх розбирав, а вiн убачав у цьому привiд до того, щоб зробити якесь серйозне зауваження.