Зелений Генріх

Дивно, що, незважаючи на свою розсудливiсть i стараннiсть, Мейерлейн не обирав собi друзiв серед спорiднених йому натур, а завжди водився з найлегковажнiшими та найпустотливiшими хлопчаками або ж iз роззявами на зразок мене. Одначе серед моiх однолiткiв знайшлися й iншi, бiльш поряднi та схильнi до миролюбностi хлопчики, якi не схвалювали поведiнку моiх безжальних гонителiв, та й узагалi не подiляли iх презирства й неприязнi до мене i навiть не раз захищали мене вiд iх нападок, так що багатьох я вiд душi полюбив.

Таким чином, я придбав собi чимало друзiв якраз серед тих, кого я досi зовсiм не помiчав. Зрештою, Мейерлейн опинився мало не в цiлковитiй самотi зi своею злiстю до мене, яка стала вiд цього тiльки ще бiльш палкою й шаленою; та й я теж остаточно поховав надiю, що ми коли-небудь зможемо помиритися. Зустрiчаючись iз ним, я намагався не дивитись на нього i мовчки проходив мимо, а вiн кидав менi в обличчя якесь повне смертельноi отрути лайливе слово; якщо ми зустрiчались один на один або навколо були тiльки люди незнайомi, вiн викрикував своi лайки гучно, на повний голос, якщо ж ми були не самi, вiн бурмотiв iх собi пiд нiс, так що iх мiг чути тiльки я. Моя ненависть до нього була тепер настiльки ж пекучою, як i його ненависть до мене; проте я намагався уникати зiткнень iз ним i боявся думати про той день, коли ми нарештi зведемо один з одним рахунки. Так минув цiлий рiк, i знову настала осiнь, пора великих навчань, якi зазвичай завершували нашi щорiчнi вiйськовi заняття. Ми завжди чекали iх iз радiсним нетерпiнням, знаючи, що в цi днi нам удасться вдосталь пострiляти. Але я залишався байдужим до всiх цих радощiв: iх затьмарювала присутнiсть мого ворога, який теж брав участь у навчаннях i тепер iще частiше потрапляв менi на очi. На цей раз наш загiн був розбитий на два, один iз яких займав круту лiсисту вершину невисокоi гори, а iнший мав переправитися через рiчку, обiйти цю гору та взяти ii штурмом. Я входив до загону нападникiв, мiй недруг – до загону оборонцiв. Уже весь минулий тиждень ми будували невелике передмостове укрiплення, заготовляючи кiлки для палiсадiв i забиваючи iх у землю, а в цей час кiлька теслярiв навели мiст через мiлку рiчечку. Потiм, дiючи за заздалегiдь узгодженим iз вищим командуванням планом, наш загiн iз доданою йому гарматою здобув переправу та почав наполегливо тiснити супротивника, змушуючи його вiдходити вгору по схилу гори.