Зелений Генріх

Мiй брат давно вже пiшов, i я, поклавши червону косиночку в кишеню, почав сам вiдшукувати дорогу додому. Проходячи повз один будинок, я помiтив зграйку засмаглих, червонощоких малюкiв; побачивши мене, вони стрiмголов побiгли у двiр i загаласували там, як галченята. Жiнка, що вийшла з ворiт, наздогнала мене, назвалася моею тiткою й запитала, невже ж я нiколи не чув про неi та ii сiм’ю. Менi довелося сказати, що я ii справдi не знаю, в чому i прошу вибачення. Тут вона повела мене в дiм, де пахло свiжоспеченим хлiбом, а довгi сходи були зверху донизу заставлено великими чотирикутними i круглими пирогами, на кожнiй сходинцi по штуцi; iх винесли сюди, щоб дати iм охолонути.

Поки ця новоявлена тiтонька, мiцна i, як видно, працьовита жiнка в повному розквiтi сил, швидкими рухами прибирала волосся пiд хустку й пов’язувала фартух, дiти забралися в куток за гарячою пiччю й визирали звiдти досить несмiливо, хоча час вiд часу серед них чувся смiшок. Потiм моя нова покровителька заявила, що я прийшов саме вчасно: сьогоднi вона напекла пирогiв. Тут вона взяла великий пирiг, розрiзала його на чотири частини, принесла вина, а потiм заходилася накривати стiл до обiду. У ii будинку не видно було того вiдтiнку патрiархальностi, який вiдчувався в будинку бабусi; меблi були не горiховi, а з ялини, дошки на стiнах були ще свiжi, черепиця на даху яскраво-червоного кольору, виднi зовнi торцi балок теж iще не встигли потемнiти, i перед будинком майже зовсiм не було тiнi. Гаряче сонце заливало просторий город, i скромний квiтничок, який загубився в ньому, свiдчив про те, що молодi господарi тiльки ще закладають основу свого майбутнього благополуччя та поки що змушенi думати лише про прозаiчну користь. Тим часом iз поля прийшов сам господар зi своiм старшим сином. Почувши, що в будинку в нього гiсть, вiн одначе спочатку пiшов погодувати худобу, не поспiшаючи помив руки бiля колодязя й лише потiм, усе так само неквапливо i спокiйно, ввiйшов до кiмнати, привiтався зi мною i негайно ж перевiрив, чи достойно мене пригощае його дружина. Пропонуючи менi покуштувати чого-небудь, господарi робили це без усякоi манiрностi й не намагалися вибачатись передi мною за свiй скромний стiл; та й кому ж як не селяниновi, пишатися своiм домашнiм хлiбом i вважати його кращим iз частувань, яке нiкому не соромно запропонувати.