Зелений Генріх

Одного разу мене було за щось покарано; мене не вiдпустили на обiд i замкнули в школi, так що менi вдалося попоiсти лише надвечiр. Того дня я вперше дiзнався, що таке голод, i до речi утямив повчання матiнки, яка вихваляла Бога насамперед за те, що вiн пiклуеться про кожну свою iстоту й пiклуеться про ii прожиток, i вселяла менi, що це вiн створив смачний домашнiй хлiб, послухавши наше прохання: «Хлiб наш щоденний дай нам сьогоднi!» Взагалi у мене прокинувся iнтерес до речей iстiвних, i я навiть навчився розбиратися в iх властивостi, позаяк мене оточували майже виключно жiнки, а головним предметом iх розмов була закупiвля провiзii та обговорення ii якостей.

Блукаючи по будинку, я поступово все глибше вникав у секрети домашнього господарства наших мешканцiв, якi нерiдко пригощали мене за своiм столом, i я був настiльки невдячним сином, що всi чужi страви здавалися менi смачнiшими, нiж матусинi обiди. Всяка господиня варить по-своему, – навiть якщо вона готуе за тими ж рецептами, що й усi iншi, – i цей особливий спосiб приготування надае ii куховарству своерiдний смак, вiдповiдний ii характеру. Навiть саме помiрна перевага, що вiддаеться тiй чи iншiй приправi, яким-небудь корiнцям i спецiям, пристрасть до страв трохи жирнiших або пiснiших, розваристiших або жорсткiших – все це накладае на ii страви певний вiдбиток, красномовно говорить про те, що вона собою являе: любить вона поласувати чи помiркована в iжi, володiе вдачею м’якою чи крутою, запальною чи холодною, марнотратна вона чи скупа; таким чином, уже за тими небагатьма улюбленими стравами, якi бувають у ходу в городян, завжди можна безпомилково визначити характер господинi дому, в усякому разi, я сам дуже рано став таким знавцем i навчився iнстинктивно дiзнаватися за самим тiльки бульйоном, як менi слiд поводитися з тiею жiнкою, що його зварила. Стосовно ж моеi матерi, то ii страви були, так би мовити, позбавленi будь-якоi своерiдностi. Їi супи були не жирнi, але й не пiснi, кава не мiцна, але й не слабка, вона не клала жодноi зайвоi крупинки солi, але i жодноi менше, нiж треба; вона варила попросту, без витiвок, без манiрностi, як кажуть художники, в найчистiших пропорцiях; ii страви можна було споживати у великих кiлькостях, не ризикуючи зiпсувати собi шлунок.