Зелений Генріх

Це було особливо помiтно у Маргрет, яка ставилася до чоловiка загалом iз тiею ж теплотою та великодушнiстю, як i до всiх людей, i не тiльки терпляче зносила всi його блазнiвськi замашки, але, напевно, не змогла б прожити i дня без цiеi людини, колишнього ii супутника впродовж ось уже сорока рокiв; та й вiн сам теж вiдчував, що йому не так уже погано живеться з нею, а iнодi навiть брав на себе господарськi турботи i з комiчно дiловим виглядом порався на кухнi, поки його дружина в колi своiх захоплених однодумцiв мчала вдалину на крилах фантазii.

Але через кожнi три-чотири мiсяцi, з настанням однiеi з чотирьох пiр року, коли сама природа, що так рiзко змiнюеться в цей час, нагадувала старим, яким е недовговiчним життя людське, а iх тiлеснi недуги частiше давали знати про себе, – iх давня ворожнеча знову прокидалась, i мiж ними спалахувала вiдчайдушна суперечка. Зазвичай це траплялося темноi ночi, коли iх мучило безсоння, – i тодi, сидячи у своему старовинному широкому лiжку пiд спiльною строкато розфарбованою запоною, вони до самого свiтанку, не звертаючи уваги на вiдчиненi вiкна, кидали одне одному в обличчя тяжкi звинувачення та образливi лайливi слова, так що соннi вулицi прокидалися вiд iх крикiв.

Вони дорiкали одне одному за грiхи давно минулi молодостi, прожитоi в чуттевих утiхах, i будили тишу ночi, голосно сперечаючись про справи минулих, про те, що сталося ще до настання нашого столiття, далеко в горах i долинах, де встигли вiдтодi вирости або, навпаки, зникнути цiлi густi лiси, i згадуючи учасникiв цих подiй, якi давним-давно зотлiли в своiх могилах.

Потiм чоловiк вимагав у дружини, щоб вона пояснила, чому вона, власне, сподiваеться пережити його, або дружина вимагала того ж вiд чоловiка, i мiж ними починалася вельми неприемна суперечка про те, хто ж iз них усе-таки буде мати задоволення поховати iншого.

Цi огиднi сцени тривали й наступного дня, на очах у всiх, хто приходив у iх будинок, чи то знайомi, чи чужi, так що бiдолашна жiнка зрештою вибивалася з сил i починала плакати й молитися; що ж стосуеться ii чоловiка, то вiн тримався начебто навiть бадьорiше, нiж зазвичай: весело насвистував або ж заходився пекти собi оладки, невпинно бурмочучи щось пiд нiс.