Йдучи дорогами життя…

На вищерблених рейках нас хитае,

Кидае потяг в русi навсiбiч

Так, що нiхто уже й не помiчае,

За вiкнами що там: чи день, чи нiч…

Та i навiщо щось там помiчати,

Коли суцiльна в головах пiтьма.

Лише оце, мабуть, ми можем знати:

За лiтом – осiнь, далi вже зима…

Одна природа курс стабiльний мае.

Їi логiчнi змiни, по порi…

Мiльйон рокiв скептично поглядае

На люд нiкчемний мiсяць угорi.

* * *

Как всегда, в июле ночью звезды

Светят как большие фонари.

В эти ночи не бывает «поздно» —

Можно говорить и до зари.

Не важна и тема разговора,

Лишь бы он тянулся не спеша,

Лишь звучал бы дольше милый голос

И души касалася душа.

* * *

Я побажать вам хочу, друзi, нинi

Небесноi безмежжя синяви.

І ясне сонце в цiй небеснiй синi,

І океан зеленоi трави.

І вiдчуттiв прекрасних, добрих, щирих,

Хоч це й непросто в наш тривожний час…

Бажаю ще невичерпноi вiри,

Що колись добре буде все у нас!

* * *

Людина вiд народження крилата,

Бог крила всiм без винятку дае.

І хоч не кожна буде з них лiтати,

Однак людина знае: крила е.

По-рiзному iх люди називають,

Але не в назвi крил таiться суть.

Лиш тих вони у небо пiднiмають,

Що все життя по совiстi живуть.

Хоча воно й по-рiзному бувае,

І дехто у стремлiннi до мети

Цi крила, як непотрiб, вiдрiзае,

Бо неможливо з крилами… повзти.

* * *

Попри прогноз, сьогоднi сонце вийшло

У синiм небi, i в урочний час…

Благослови, прошу тебе, Всевишнiй,

Цей лiтнiй день, а разом з ним i нас.

І вiджени не лiтню прохолоду,

Бо «кушкатись» у одяг сил нема,

Та подаруй нам лагiдну погоду,

Адже це лiто все ж, а не зима.

* * *

Вiд небуття i аж… до небуття.

Це час для нас вiдведений Ярилом.

Його ми називаемо життям,

І лише день цього життя мiрило.

А ми скептично ставимось до дня

Та iнодi його й не помiчаем,

І бiжимо весь вiк свiй навмання,

І день за днем роки життя втрачаем.

Цiнуймо днi, «цеглиночки» буття,

Бо кожен з них – маленьке справжне диво.

Бери вiд дня все, що дае життя,

І проживи змiстовно i… красиво.

* * *

У небi пiслягрозовому

Блукае мiсяць одинокий.

Йому там сумно, молодому.