Коні не винні (збірник)

Василь кидав у рот вареники, як у безодню; на полумиску вже мало лишилось вареникiв. Олександра схаменулась i заходилась коло вареникiв: iй самiй схотiлось iсти пiсля чарки!

– Гвалт! рятуйте! Василь заслаб на гарячку – iсть без пам’ятi! – скрикнула Олександра, кумедно закриваючи рукою полумисок.

Василь загарчав, як пес, i кинувся до Олександри. Вiн все наближавсь до неi, гарчав та гавкав, показуючи своi бiлi зуби. Олександра не пускала полумиска i смiялась. Василь наблизився до самого лиця Олександриного, кинувся кусати ii, кумедно удаючи злiсть та завзятiсть пса.

Олександра крикнула й пустила полумисок. Василь схопив полумисок, обняв його i почав iсти вареники, жартiвливо клацаючи зубами.

– Ох, менi лишенько! – жахнулась Олександра. – Ще як почують пани, що в кухнi хтось е, то буде менi на горiхи! – Вона метнулась до сiней, послухала пiд дверима, чи тихо в покоях, i, вернувшись до пекарнi, позавiшувала хустками вiкна та причинила дверi. В пекарнi стало весело; чутно було смiх, веселу розмову. Василь залицявся до Олександри, а вона забувала i свою лиху долю, i тяжку щоденну роботу, дивлячись у веселi сивi очi Василевi.

На другий день окономова мати насилу добудилась Олександри. В пекарнi немита посуда стояла лоском. Стара напнула Олександру мокрим рядном. Вже сонечко ген-ген пiдбилось угору, а вона спить, неначе панi яка в перинах! Ще й посуду немиту лишила на нiч, помийниця жидiвська!

Олександра не витримала.

– Оце, Господи! точать мою душу, як той шашiль! Коли я вам не вгоджу, то глядiть собi кращоi наймички.

Олександра з злiстю шпурляла, що було в руках, хрьопала дверима та посилала всiх до всiх чортiв…

Одного разу Олександра таки не встереглась. Василь сидiв у пекарнi, а окономова мати застукала iх саме тодi, як Василь заходився коло вечерi. Василь скочив через вiкно, але так незручно, що шибка дзенькнула i посипалась на землю. Олександра погасила свiтло, вхопила полумисок iз стравою та тицьнула його пiд лаву; потому всунула у пiч пляшку з горiлкою i хлiб, а сама лягла на постiль, прикинувшись, що вона спить.

Стара добре чула, що хтось плигнув через вiкно. Вона увiйшла з свiтлом, оглянула всi кутки, повиймала з-пiд лави та з печi страву i горiлку i почала лаяти Олександру. Знялась буча. Панi та наймичка сварились, докоряли одна однiй та мало не бились… Другого дня оконом розплiтав Олександру.

Олександра перебралась до знайомоi жiнки. Вона ходила копати буряки i з того добувала прожиток для себе. Василь таки не кидав ii.