Коні не винні (збірник)

Роман трохи заспокоiвся вже i хитрими очима поглядав то на матiр, то на брата. Видко було, що вiн мае якусь думку, якоi не хоче виявити. Семен та Наумиха здивувались трохи, вздрiвши Романа по такiй гострiй вiдповiдi братовi. Але Роман казав, що вiн помiркувався, порадився з жiнкою i оце прийшов дiзнатися, чи справдi Семен купуе землю, а якщо купуе, то скiльки потребуе грошей. Семен зрадiв та прохав брата сiдати, але Наумиха чогось була лиха i совала бiдними горщиками так, що вони аж сичали.

Роман побавився довгим срiбним ланцюжком вiд годинника, полiз у кишеню i витяг звiдти шкiряний пулярес.

– Грошi есть, – сказав вiн, зараз же ховаючи пулярес, – та от лихо, що з кишенi вони горобцем випурхнуть, а назад iх й волом не затягнеш!.. Тепер так: зроби кому вигоду, а собi клопiт… Тепер, якщо потрiбнi тобi грошi, побiгаеш не день, не два, висолопивши язика, заким позичиш у жидiв… А процент дай, та ще такий процент, що аж пальцi знати, що аж в головi засвербить вiд того процента… Я… чому? Я для брата рiдного й пучки, мовляли ви, врiзав би… Я грошi дам, та не дурно, бо й мене шкода… Тепер такий свiт, що й на волосинку нема дурницi… Тепер комерцiя!.

.

– Свiт такий! – сердито обiзвалась Наумиха вiд печi. – Свiт усе однаковий, то йно люди такi настали… Що брат, що жид – одна цiна!..

– Цитьте, мамо!.. Вiн таки правду каже, що без процента нiде не позичиш. Краще ж менi йому заплатити, нiж жидовi… Та, може, вiн й спустить менi дещо.

Кажи, Романе, по-божому, що вiзьмеш на рiк вiд сотнi? – обернувсь Семен до брата.

– А що тобi казати?.. Тепер усе дешеве, тiльки грошi дорогi. Так, як для тебе, вiзьму за сто – сто двадцять…

– А я ж не казала?! – сердито буркнула Наумиха, сунувши горщиком в пiч.

Семен чухав потилицю. Багато! Сильно багато! А вiн же гадав собi, що брат не заправить такого жидiвського процента…

– Про мене, позичайте грошi в жида, я не бороню! Може, жид й дурно позичить!

Роман пiдвiвся з лави i зробив такий рух, наче вiн глибше запхнув грошi в кишеню.

Хiба вiн набиваеться з грiшми?.. Не хотять – i не треба! Баба з воза – коням легше… Ого! Грошi такий крам, що куди не поткнись, скрiзь до iх ласих повно! А то й полежати можуть: нi iсти, нi пити не просять… Ет, хотiлося зробити вигоду братовi, за спасибi бiльш, як кажуть… А тут – на тобi: процент великий!.. Глядiть меншого!..

Роман налапав шапку i наважився тiкати.