На нашем сайте вы можете читать онлайн «Маклена Граса (збірник)». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Зарубежная литература, Зарубежная драматургия. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Маклена Граса (збірник)

Автор
Дата выхода
08 октября 2018
Краткое содержание книги Маклена Граса (збірник), аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Маклена Граса (збірник). Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Микола Куліш) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Микола Куліш (1892–1937) – письменник, драматург, режисер, газетяр і редактор, представник «розстріляного Відродження» – покоління українських митців, знищених більшовицькою владою. Його творчість мала значний вплив на формування українського національного драматургічного стилю, відкрила нові напрямки у розвитку світового драматичного мистецтва.
До видання ввійшли найзначніші твори Миколи Куліша: «97», «Прощай, село!», «Хулій Хурина», «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Патетична соната», «Маклена Граса».
Маклена Граса (збірник) читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Маклена Граса (збірник) без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Люди просять на чарку горiлки…
Копистка. Жаль, нема музики, а то б зараз ушкварили дiдовi «Інтернацiонала»… (Наливши чарки, подав одну дiдовi.) Ну, брати-товаришi й ви, Тарасовичу! Поздоровляю вас, Юхиме Тарасовичу, як трудового героя, од щирого серця… Спасибi, що потрудилися за свiй довгий вiк, бо совiцька власть… От не вмiю як слiд балакати!..
Панько засмiявся.
Ану, Панько, ти!..
Панько в регiт.
Гех, якби ж то я вмiв говорити! Я тодi б сказав таке, що попадали б усi буржуi у свiтi… а дiд Юхим возрадовався б…
Панько.
Копистка. Граждани буржуi! – сказав би… Шапки скиньте перед дiдом, чолом йому бийте, таку вашу маму… Вiн вам землю орав? Орав… Овець випасав? Випасав. А скiльки солi виволочив? Сто лiт робив? А що собi придбав? Горб на спину та цiпок у руки, та ще денiкiнських шомполiв у спину… Ех, ви!.. А ще вченi… Та що там казати… Вра – i бiльш нiчого!..
Панько (аж зайшовся). Вра-а!.
Дiд Юхим Оце менi нагадало, як колись ми генерала Гурка на вра брали… Ще за турецькоi вiйни…
Панько. Ану, дiду, ану?
Дiд Юхим Стоiмо ми раз, да… (Звiвся на ноги.) Коли пiд’iздить отак (показав у вiкно на стiжок соломи), як до соломи… «Здоровi, детi моi, орли!» (По цiм словi покивав головою i урочисто додав.) Та й заплакав…
Панько (так i розлiгся). Заплакав? Ха-ха-ха… А Скобильова-генерала ви, дiду, бачили?..
Дiд Юхим Аякже… Видав i Скобильова. Дiсьвительно, пiд’iздить отак, як… до соломи… «Здоровi, детi моi, – говорить, – орли!» (І знову суворо, врочисто.
Копистка. Грай, музико, «Інтернацiонал»!.. Жаль, що немае моеi Параски… Хiба побiгти?..
Панько. Куди?
Копистка. По жiнку…
Панько. Плюньте на жiнку… Хто тепер з таким барахлом возиться? Моди нема. Тепер яку попав, та й жiнка. Правду кажу?
Копистка. Нi, братику, це не так.
Панько. Я брешу?..
Копистка. Бо чоловiк не пiвень, i обратно ж: без жiнки, як без хати…
Панько. Дурницi! Ви докажiть, що це iменно так.
Копистка. Та хоч би й я з Параскою…
Ганна. Годi вже – з Параскою!..
Копистка. Тридцять годочкiв, як один, вижили. А бувало всього. Бувало, й нап’ешся отак та прителiпаешся додому без розуму… Прокинешся вранцi – у кишенi вiтер, у головi ковалi.





