Наталка-Полтавка

Тахтауловський дяк п'е горiлки багато i уже спада з голосу; волосний писар i пiдканцелярист Скоробреха, як кажуть, жевжики обидва i голi, вашецi проше, як хлистики, а Наталцi треба не письменного, а хазяiна доброго, щоб умiв хлiб робити i щоб жiнку свою з матiр'ю годовав i зодiгав.

Возный. Для чего же неписьменного? Наука – тее-то як його – в лiс не йде; письменство не есть преткновенiе iлi помiха ко вступленiю в законний брак. Я скажу за себе: правда, я – тее-то як його – письменний, но по благостi всевишнього есмь чоловiк, а по милостi дворян – возний, i живу хоть не так, як люди, а хоть побiля людей; копiйка волочиться i про чорний день iмiеться.

Выборный. Так чом же ви не одружитеся? Уже ж, здаеться, пора. Хiба в ченцi постригтись хочете? Чи ще, може, суджена на очi не нависла? Хiба хочете, щоб вам на весiллi сю пiсню спiвали? Ось слухайте.

(Виборный поет).

N 5

Ой пiд вишнею, пiд черешнею

Стояв старий з молодою, як iз ягодою.

I просилася, i молилася:

"Пусти мене, старий дiду, на улицю погулять!"

"Ой я й сам не пiду, i тебе не пущу:

Хочеш мене, старенького, да покинути.

Ой не кидай мене, моя голубочко,

Куплю тобi хатку, i ще сiна жатку,

I ставок, i млинок, i вишневий садок".

"Ой не хочу хатки, анi сiна жатки,

Нi ставка, нi млинка, нi вишневого садка.

Ой ти, старий дiдура, i зогнувся, як дуга,

А я, молоденька, гуляти раденька".

Возный. Коли другii облизня поймають, то i ми остерегаемся. Наталка многим женихам пiднесла печеного кабака; глядя на сiе, i я собi на умi.

Выборный. А вам що до Наталки? Будто всi дiвки на неi похожi? Не тiлько свiта, що в вiкнi; сього дива повно на свiтi! Та до такого пана, як ви, у iншоi аж жижка задрижить!

Возный(в сторону). Признаюсь йому в моей любвi к Наталцi. Послухай, пане виборний! Нiгде – тее-то як його – правди дiвати, я люблю Наталку всею душею, всею мислiю i всiм серцем моiм, не могу без неi жити, так ii образ – тее-то як його – за мною i слiдить.

Выборный. А що тут довго думати? Старостiв посилати за рушниками, та й кiнець. Стара Терпилиха не зсунулась iще з глузду, щоб вам одказати.

Возный. Ох, ох, ох!.. Стара не страшна, так молода кирпу гне! Я уже iй говорив, як то кажуть, надогад бурякiв – тее-то як його – так де! Нi приступу!

Выборный.