Наталка-Полтавка

Що ж вона говорить, чим одговорюеться i що каже?

Возный. Она iзлагаеть нерезоннii – тее-то як його – причини; она приводить в довод знакомство вола з волом, коня з конем; нарицаеть себе сиротою, а мене паном; себе бiдною, а мене багатим; себе простою – тее-то як його – а мене возним; i рiшительний приговор учинила – що я iй, а она мнi не рiвня – тее-то як його.

Выборный. А ви ж iй що?

Возный. Я iй пояснил, що любов все равняеть.

Выборный. А вона ж вам що?

Возный. Що для мене благопристойнiе панночка, нiж простая селянка.

Выборный. А ви ж iй що?

Возный. Що она – тее-то як його – одна моя госпожа.

Выборный. А вона ж вам що?

Возный. Що она не вiрить, щоб так дуже – тее-то як його – можна полюбити.

Выборный. А ви ж iй що?

Возный. Що я ii давно люблю.

Выборный. А вона ж вам що?

Возный. Щоб я одв'язався од неi.

Выборный. А ви ж iй що?

Возный(с жаром). Що? Нiчого!.. Тебе чорт принiс – тее-то як його – Наталка утекла, а я з тобою остався.

Выборный. Ой ви, письменнi! Вгору деретеся, а пiд носом нiчого не бачите: Наталка обманьовала вас, коли говорила, що ви iй не рiвня.

У неi не те на серцi…

Возный. Не те? А що ж би такее?

Выборный. Уже не що, другого любить; ви, може, чували, що як вони ще жили в Полтавi i покiйний Терпило жив був, то прийняв було до себе якогось сироту Петра за годованця. Хлопець вирiс славний, гарний, добрий, проворний i роботящий; вiн од Наталки старший був годiв три або чотири; з нею вигодовавсь i зрiс вкупi. Терпило i Терпилиха любили годованця свого, як рiдного сина, та було й за що! Наталка любилась з Петром, як брат з сестрою.

Но Терпило, понадiявшись на свое багатство, зачав знакомитись не з рiвнею: зачав, бач, заводити бенкети з повитчиками, з канцеляристами, купцями i цехмистрами – пив, гуляв i шахровав грошi; покинув свiй промисел i мало-помалу розточив свое добро, розпився, зачав гримати за Наталку на доброго Петра i вигнав його iз свого дому; послi, як не стало i послiднього сього робiтника, Терпило зовсiм iзвiвся; в бiдностi умер i без куска хлiба оставив жiнку i дочку.

Возный. Яким же побитом – тее-то як його – Терпилиха з дочкою опинилися в нашем селi?

Выборный. У Терпила в городi на Мазурiвцi був двiр – гарний, з рубленою хатою, коморою, льохом i садком. Терпилиха по смертi свого старого все те продала, перейшла в наше село, купила собi хатку i тепер живе, як ви знаете.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «Литрес».