Остання красуня Півдня

Вона була чарiвною, коли теплий вiтерець розвiвав ii довге, хвилясте волосся.

Це мало бути десь тут. Тодi стройовий огляд був он там, а iдальня, де ми щовечора вечеряли, саме через дорогу.

Таксист поблажливо дивився на мене, допоки я ходив туди-сюди по колiна в травi, шукаючи свою молодiсть у вагонцi, чи смужцi покриття чи в заржавiлих консервних бляшанках з-пiд помiдорiв. Я спробував визначитися за смутно знайомою групкою дерев, проте мiрою того, як насувалася темрява, я не був упевнений, що це – саме тi дерева.

– Вони збираються вiдремонтувати зруйнований iподром, – крикнула Ейлi з авто. – Тарлтон на схилi вiку стае все зухвалiшим.

Нi. Я зрозумiв, що це не тi дерева. Я був упевнений тiльки в одному – мiсце, у якому колись вирувало життя, зникло назавжди, i вже наступного мiсяця зникне Ейлi, i весь Пiвдень щезне для мене назавжди.

Популярна дiвчина

І

Кожного суботнього вечора, приблизно о пiв на одинадцяту, Янсi Боуман втiкала вiд свого кавалера, вигадавши якусь витончену вiдмовку, покидала танцювальний майданчик i прямувала туди, звiдки можна було побачити всiх у барi замiського клубу.

Знайшовши поглядом свого батька, вона або кивала йому, якщо вiн дивився в ii бiк, або ж посилала офiцiанта, щоб той привернув його увагу до ii персони. Якщо стрiлки годинника не показували бiльше як «о пiв на одинадцяту», – тобто, якщо батько був у полонi саморобного джину менш як годину, – вiн вставав зi стiльця й дозволяв переконати себе вийти на танцювальний майданчик.

«Танцювальним майданчиком» називалася кiмната, заповнена плетеними меблями, котра завжди асоцiювалася iз фразою «Пiдемо потанцюемо». Туди потрапляли за вказiвками «всередину» або ж «вниз по сходах». Це було те безiменне примiщення, в якому вiдбувалися найважливiшi подii, що мали велике значення для всiх замiських клубiв Америки.

Янсi знала: якщо iй вдасться затримати батька ще на годину, – вiн спiлкуватиметься зi знайомими, дивитиметься, як вона танцюе, i, навiть, можливо, потанцюе i сам, але таке траплялося дуже рiдко.

По закiнченню вечора вона без проблем виведе батька з клубу. За цей час, до опiвночi, коли вже нiхто не танцював, вiн навряд чи змiг би знайти привiд, аби серйозно з кимось зчепитися.

Усе це вимагало значних зусиль iз боку Янсi, й чинила вона так не заради самого батька, а, радше, заради себе. Минулого лiта трапилося кiлька неприемних подiй.