Таргани

Оцiнити розмiри мiста було важко, квартали губилися в жовто-вохристiй iмлi, але Харрi припустив, що мiсто велике. Дуже велике. Вiн розкрив вiкно, й у квартиру ввiрвався вуличний гуркiт. Пiд час перельоту в нього заклало вуха, але тепер вiн, пiднявшись на лiфтi, уперше почув, як оглушливо гуркоче Бангкок.

Машина Крамлi, що стояла далеко внизу, була схожа на коробку з-пiд бутербродiв. Харрi вiдкрив теплу банку пива, прихоплену ще в лiтаку, й iз задоволенням зазначив, що мiсцеве «Сiнгха» нiтрохи не краще норвезького. Решта дня здавалася вже бiльш прийнятною.

Роздiл 6

Інспектор Крамлi налягала на клаксон. Буквально. Налягла грудьми на кермо величезного джипа «тойота», i машина сигналила без кiнця.

– Це зовсiм не по-тайськи, – сказала вона й усмiхнулася. – До того ж даремно. Сигналь не сигналь, тебе однаково не пропустять. Це щось буддiйське. Але я не збираюся iм потурати. Я, хай йому грець, iз Техасу й не така, як вони.

І вона знову налягла на кермо, але водii навколо демонстративно вiдверталися.

– Виходить, вiн так i лежить у номерi мотелю? – запитав Харрi й ледь утримався, щоб не позiхнути.

– Розпорядження керiвництва. Зазвичай, ми робимо розтин якнайшвидше й наступного ж дня тiло кремують. Але треба, щоб ти все сам оглянув. Не питай, навiщо.

– Бо я блискуче розкриваю вбивства, чи ти забула?

Вона поглянула в його бiк, а потiм повернула праворуч, проскочивши в промiжок, що утворився мiж машинами, i натиснула на газ.

– Ти не дуже вихваляйся, красунчику. Гадаеш, мабуть, тайцi вважають, що ти чогось вартий, бо ти фаранг? Насправдi навпаки.

– Фаранг?

– Бiлий. Грiнго. Напiвглузливо-напiвнейтрально. Не забувай, що тайцi гонористi, навiть якщо вони поводяться з тобою шанобливо. На щастя для тебе, зi мною сьогоднi там будуть двое молодих полiцейських, на яких ти напевно справиш враження. Хай там як, я на це сподiваюся, тобi ж краще буде. Але якщо нап’ешся, у тебе з’являться великi проблеми з нашим вiддiлом.

– Господи, я вже почав думати, що ти тут вирiшуеш усе.

– Так воно й е.

Вони виiхали на автостраду, i вона рiшуче натиснула на педаль газу, iгноруючи незадоволене гурчання мотора. Уже сутенiло, на заходi вишнево-червоне сонце заходило в серпанок мiж хмарочосами.

– Принаймнi, заходи сонця вiд смогу стають гарнiшi, – сказала Крамлi, немов вiдповiдаючи на його думки.

– Розкажи менi про тутешнi справи з проституцiею, – попросив Харрi.

– Приблизно так само, як i з автомобiльним рухом.

– Це я зрозумiв.