Таргани

І тодi лле три мiсяцi безперестанку. Бiльше про погоду сказати ничого. Крiм того, що в нас спека. Ми повторюемо це одне одному цiлий рiк, i потiм розмова вичерпуеться сама собою. Отак, чуеш?

– Мм.

– Інша справа транспорт. Вiн впливае на повсякденне життя в Бангкоку бiльше, нiж будь-який тайфун. Я нiколи не знаю напевно, о котрiй годинi дiстануся до роботи, коли вранцi сiдаю в машину: дорога може забрати вiд сорока хвилин до чотирьох годин. А десять рокiв тому я витрачала на неi двадцять п’ять хвилин.

– Що ж сталося?

– Усе змiнюеться.

Економiчне зростання – от що. За останнi двадцять рокiв стався економiчний бум, i Бангкок перетворився на «зозуленя» Таiланду. Тут е робочi мiсця, люди приiжджають у мiсто iз сiл. Дедалi бiльше народу поспiшае на роботу вранцi, дедалi бiльше ротiв треба нагодувати, дедалi бiльше вантажiв перевезти. Автiвок стало бiльше, а полiтики тiльки обiцяють нам новi дороги й радiють собi, бо це iхнiй зоряний час.

– Але час i справдi непоганий?

– Не те щоб менi не подобалося, що мешканцi бамбукових хатин купують собi кольоровi телевiзори, але все вiдбуваеться надто швидко, просто жах.

І якщо ти мене запитаеш, то я скажу, що зростання заради самого зростання – це логiка раковоi пухлини. Скажу бiльше: я навiть радiю, що торiк ми зайшли в глухий кут. А пiсля девальвацii валюти наша економiка немовби опинилася в морозильнiй камерi. І це вже помiтно з дорожнього руху.

– Тобто ранiше на дорогах було ще гiрше, нiж тепер?

– О, так. Дивися…

І Крамлi вказала пальцем на гiгантський паркiнг, де стояли сотнi бетономiшалок.

– Торiк ця стоянка була майже порожня, але тепер мало хто займаеться будiвництвом, тому, як бачиш, флот на причалi. А до торгових центрiв народ ходить тiльки заради кондицiонерiв, торгiвля практично завмерла.

Якийсь час вони iхали мовчки.

– Як ти гадаеш, хто стоiть за всiм цим паскудством? – запитав Харрi.

– Валютнi спекулянти.

Вiн поглянув на неi з виразом нерозумiння на обличчi.

– Я про знiмки.

– А-а. – Вона кинула на нього швидкий погляд.

 – Що, не схвалюеш?

Вiн знизав плечима.

– Я особливою толерантнiстю не вiдрiзняюся. Інодi я навiть готовий пiдтримати страту.

Інспектор Крамлi глянула на годинник.

– По дорозi до тебе ми будемо проiжджати ресторан. Що скажеш про блiц-курс традицiйноi тайськоi кухнi?

– Із задоволенням. Але ти не вiдповiла на мое питання.

– Хто стоiть за фотками? Харрi, у Таiландi найбiльше число збоченцiв у порiвняннi з iншими краiнами.