Таргани

 – Хай йому грець, хiба вiн не мусить пам’ятати хоча б те, що було вчора?

– Не знаю. Ви впевненi, що вчора чергував саме вiн?

– Принаймнi, хтось дуже схожий на нього.

Нхо знизав плечима.

– Може, для тебе всi тайцi однаковi?

Харрi вже зiбрався вiдповiсти, коли помiтив на губах Нхо уiдливу посмiшку.

– Саме так. А ти намагаешся пояснити менi, що ми, бiлi, для вас теж усi однаковi?

– Та нi. Ми бачимо рiзницю мiж Арнольдом Шварценеггером i Памелою Андерсон.

Харрi широко усмiхнувся. Йому подобався цей молодий полiцейський.

– Гаразд. Розумiю. Один-нуль на твою користь, Нхо.

– Нхо.

– Нхо, так. Хiба я сказав не так?

Нхо усмiхнувся i похитав головою.

У лiфтi було повно людей i так задушливо, що протиснутися в нього було те саме, що в наплiчник iз несвiжим тренувальним костюмом. Харрi на двi голови пiдносився над iншими. Дехто пiдняв на нього очi, прихильно усмiхаючись. Один iз них запитав Нхо про щось i потiм вимовив:

– A, Norway… that’s… that’s… І can’t remember his name… please help me.

[8 - А, Норвегiя… це… це… не можу пригадати його iм’я… будь ласка, допоможiть менi (англ.).]

Харрi усмiхнувся й спробував iз жалем розвести руками, але в лiфтi було занадто тiсно.

– Yes, yes, very famous![9 - Дуже, дуже вiдомий! (англ.)] – наполягав спiврозмовник.

– Ібсен? – спробував допомогти йому Харрi. – Нансен?

– No, no, more famous![10 - Нi, нi, ще бiльш вiдомий! (англ.)]

– Гамсун? Григ?

– No, no. – Чоловiк розчаровано поглянув на них, коли вони вийшли на п’ятому поверсi.

– Твiй кабiнет, – Крамлi вказала пальцем.

– Тут уже хтось сидить, – заперечив Харрi.

– Не там. А он там.

– Там?

І вiн витрiщився на стiлець, втиснутий мiж iншими за довгим столом, де впритул сидiли спiвробiтники. Мiсця за столом навпроти його стiльця вистачало лише для блокнота й телефонного апарата.

– Подивимося, може, я зможу влаштувати тебе в iншому мiсцi, якщо затримаешся у нас.

– Сподiваюся, цього не буде, – пробубонiв Харрi.

Інспектор зiбрала свою команду на ранкову нараду.

Власне, команда складалася iз Нхо й Сунтгорна, двох полiцейських, яких Харрi вже бачив напередоднi ввечерi, i ще Рангсана, найстаршого з працiвникiв вiддiлу.

Рангсан сидiв, закрившись газетою, i робив вигляд, що уважно читае, але iнодi вставляв своi коментарi тайською мовою, якi задоволена Крамлi вiдразу записувала в маленьку чорну книжечку.

– Гаразд, – сказала вона, закривши книжку. – Отже, ми уп’ятьох спробуемо розв’язати цю справу.