Хроніки передбачень: 2006–2017

Фактично вiдбуваеться процес «пролетаризацii» краiн третього свiту внаслiдок перенесення туди важкоi промисловостi з краiн першого свiту. Це призводить до перетворення краiн-нацiй на держави-класи, поширення ментальностi робiтничого класу на переважну бiльшiсть населення краiн третього свiту.

Свiтовi ресурси завжди будуть притягатися багатими краiнами i перетiкати в них. У доступнiй для огляду перспективi у краiнах, що розвиваються, так i не вiдбудеться довгождане посилення i процвiтання середнього класу. За оцiнками ООН, до 2025 року 7,8 млрд жителiв планети, тобто абсолютна бiльшiсть – 90 %, належатимуть до третього свiту.

Крiм iншого, це може остаточно пiдiрвати вiру в мiф про унiверсальнiсть захiдних цiнностей лiбералiзму i демократii, викликати новий сплеск полiтичноi активностi незахiдних суспiльств, зокрема у виглядi iсламського фундаменталiзму.

Водночас iстотно погiршиться становище середнього класу й у краiнах «золотого мiльярда». За рiзке збiльшення розмiру середнього класу, що став однiею з основ стабiльностi цих краiн, доводиться розплачуватися пiдвищенням вартостi продукцii, зростанням iнфляцii й серйозною затримкою процесiв накопичення капiталу.

Тому перiод до 2030 року позначиться спробами зменшити як вiдносний, так i абсолютний розмiр середнього класу за допомогою демонтажу соцiальноi держави, скорочення держбюджетiв тощо. Проте освiчений i звичний до комфорту середнiй клас навряд чи пасивно погодиться зi своею пролетаризацiею i маргiналiзацiею. Соцiальнi бунти у свiтовому масштабi – це бiльш нiж серйозно.

Наростання ресурсного й енергетичного дефiциту

На початку ХХІ столiття ми стаемо свiдками фундаментальних змiн в енергетичнiй сферi. Закiнчуеться ера низьких цiн i вiдбуваеться перехiд до епохи глобального енергетичного дефiциту. Попит на нафту i газ збiльшуеться насамперед через зростаюче споживання цiеi сировини у Китаi й iнших нових iндустрiальних краiнах Азii. На думку Мiжнародного енергетичного агентства, загальносвiтовий попит на енергоносii до 2030 року збiльшиться на 37–50 %.

Ще 1999 року нафтовi цiни становили приблизно 15 дол. за барель. За останнi п’ять рокiв цiни на нафту (з поправкою на iнфляцiю) виросли вчетверо.

При цьому дедалi бiльша частина нафтогазових ресурсiв у свiтi буде зосереджуватися в руках видобувних краiн Ближнього Сходу, СНД i Латинськоi Америки. Передусiм йдеться про Іран, Венесуелу й Росiю. Водночас обсяг видобутку нафти на територii США вже неухильно падае протягом 20 рокiв.