Щоденник наркомана

Для того, хто немае вiдповiдного досвiду, передати значення того, що вона сказала просто неможливо.

Це був киплячий котел злоби, що раптово википiв через край. Їi голос бринiв, переповнений якоюсь пекельною радiстю. Вiн викликав у менi шал чоловiчоi енергii. Як озвiрiлий, я схопив ii руками ще сильнiше. В очах потемнiло. Я бiльше нiчого не сприймав. Важко навiть сказати, що я вiдчував. Я був самим Вiдчуттям! Я був можливостями Вiдчуття, реалiзованими до найвищоi межi. І все ж водночас мое тiло автоматично продовжувало займатися своiми власними справами.

Вона тiкала вiд мене. Їi обличчя ухилялося вiд мого.

– О Ти! Сп’янiлий вiд грози подиху вiтрiв, що задихаеться в надрах гiр! Я обожнюю Тебе, Івей! Я обожнюю Тебе, І А О!

Їi душа виплакувала свою пiсню з дивною iнтенсивнiстю. Вмить я зрозумiв, що це був шлях опору. Вона намагалася переконати себе, що вона – космiчна сила, що вона – зовсiм не жiнка, що чоловiк для неi немае жодного значення.

– Боже! – розлючено сказав я собi: – Якби я хотiв знову понюхати цього Снiгу. Я б показав iй!

У цю мить вона вiдштовхнула мене, наче пiр’iнку. Раптом менi стало вже не так добре. Досить непередбачувано я дуже знесилився i, не без здивування, зауважив, що витрушую невеличку купку кокаiну з десятиграмовоi пляшечки, що була пiд рукою, у кишенi моiх штанiв, i вдихаю ii у нiздрi з жадiбною насолодою.

Навiть не питайте мене, як вона туди потрапила. Пiдозрюю, це якось зробила Гретель Вебстер. Моя порожня пам’ять не мала на це вiдповiдi. Це одна з тих цiкавих речей, що робить кокаiн. Нiколи не знаеш, який сюрприз вiн тобi приготував.

Менi згадався один американський професор, який хвалився своею першокласною пам’яттю, яка, правда, мала один-однiсiнький недолiк – вона була ненадiйною.

Також не можу вам сказати, чи це свiжа порцiя наркотику збiльшила моi сили, чи Лу просто втомилася дражнити мене, але вже за власним бажанням вона звинулася у моi обiйми, ii руки й уста сильно притулилися до мого серця. І знову скажу трiшки поетично – так воно сприймаеться – ритм виникае природно – усе одна велика гармонiя. Сфальшувати тут неможливо.