Щоденник наркомана

Ремонт на кiлька тижнiв щонайменше.

– Вам краще пiти до готелю, сер, i вбрати теплi речi. Подивiться, як тремтить ваша дама.

Це була щира правда. Нiчого не вдiеш. Ми поволi пiшли пляжем догори.

Звичайно ж про сон не було б мови. Ми були свiжi як огiрки. Нам лише треба було поiсти чогось гарячого i побiльше.

І нам це вдалося.

Здавалося, що ми увiйшли у повнiстю нову фазу. Катастрофа змила з нас усю цю справу з оркестровою ораторiею; але, з iншого боку, ми все ще були готовi до напруженоi практичноi дiяльностi.

Ми з’iли по три снiданки на кожного. При цьому постiйно говорили: говорили, здебiльшого про всякi специфiчнi палкi дурницi. Хоча ми добре розумiли, що вся ця iсторiя лише камуфляж. Усе, що нам було потрiбно, – це як можна швидше одружитися, запастися кокаiном, поiхати й суперславно розважатися навiки-вiкiв.

Ми послали в мiсто за необхiдним вбранням i пiшли шукати священика. Вiн виявився лiтнiм чоловiком, який багато рокiв прожив далеко вiд мiста. Вiн не побачив у нас чогось особливо поганого, хiба що молодiсть та ентузiазм, i йому було дуже шкода, що потрiбно три тижнi почекати.

Добрий дядько роз’яснив нам вимоги закону.

– Та це дурниця, – одночасно випалили ми. – Поiдемо до Лондона першим же потягом.

Далi особливих пригод не сталося. Ми були повнiстю анестезованi. Нiщо нас не турбувало. Ми не були проти почекати на платформi чи трястися старим потягом до Лондона.

Усе було частиною плану. Усе було чистою насолодою. Ми постiйно перебували у пiднесеному станi, все вiдбувалося у приголомшливому темпi.

Швидкiсть лiтака стала просто символом, фiзичною проекцiею нашоi духовноi величi.

Два наступних днi минули, немов якась дитяча пантомiма. Нас побрав маленький брудний чоловiк у маленькiй бруднiй конторi. Ми повернули Ламовi його машину. Я не без здивування виявив, що залишив ii пiд вiдкритим небом на краю озера.

Я залагодив мiльйон справ у якiйсь розумнiй метушнi. Не минуло й двi доби, як ми спакували речi i вирушили до Парижа.

Я не пам’ятаю жодних подробиць.

Усi цi подii – наче рiзнi метали, що переплавляються у сплавi, iм’я якому Захват. За весь час ми спали тiльки одного разу, добре виспалися i прокинулися свiженькими, навiть без слiду втоми.

Ми завiтали до Гретель i дiстали вiд неi кокаiновi припаси. Вона вiдмовилася брати грошi вiд ii дорогого сера Пiтера i була така рада бачити Лу – ледi Пендрагон, i чи не були б ми такi люб’язнi заiхати до неi пiсля медового мiсяця?

Цей вiзит не виходить менi з голови.