Епоха слави і надії

І на балу, i на вулицi мундир можна було зустрiти частiше, нiж сюртук або фрак, – пояснив екскурсовод. – Тодi ж i ввiйшла в моду приказка: "Славна Москва калачами, а Петербург – вусанями", тому що вiдмiтним привiлеем вiйськових, в порiвняннi iз цивiльними, було носiння вусiв, iми в тi часи пишалися. Цивiльним особам, носити вуса забороняв i закон, i етикет.

Так от, згiдно з однiеi iз версiй, Олександр Другий на церемонii освячення Ісаакiiвського собору раптом помiтив, що Монферан носить вуса, будучи абсолютно не вiйськовою людиною, та ще i французом… Імператор публiчно, в досить рiзкiй формi зробив йому зауваження.

Нiбито, вiдчувши себе ображеним, Монферан пiшов додому до закiнчення церемонii, впав в депресiю i незабаром помер.

– А яка друга версiя? – Запитав Нiколас, прочитав в коментарях до ефiру безлiч питань на цю тему.

– За iншою легендою, пiд час урочистого освячення собору, один з наближених Олександра Другого, звернув увагу царя на скульптурну групу святих на фронтонi храму.

В нiй була присутня скульптура самого Монферана з моделлю собору в руках, – вiдповiв екскурсовод. – Зображувати себе в подiбному оточеннi само по собi було досить зухвалим кроком, але цього мало, всi святi покiрливо схилили голови перед Ісакiем Далматським, i тiльки архiтектор залишився з гордо пiднесеною головою.

Імператор Олександр Другий нiчого не сказав Монферану, але, проходячи повз, руки не подав i не подякував. Архiтектор дуже засмутився, вiд розпачу захворiв i помер… Версiя гарна, але за офiцiйною Монферан помер вiд запалення легенiв.

– Так, а що ж щодо мiсця його поховання? – Нагадала про свое питання Ганна. – Невже вiн не хотiв знайти вiчний спокiй тут? У Ісаакiiвському?

– Хотiв, – кивнув гiд, – але в цьому йому було вiдмовлено ще за життя . Росiйський цар, як i французький архiтектор, вiдносився до вiри серйозно. Тому не змiг прийняти те, що суперечить канонам рiшення про поховання католика Монферана, у створеному iм православному Соборi, i упокоiвся Монферан у рiдному Парижi.

Хоча урочиста церемонiя проводiв цього шанованого католика була проведена на найвищому рiвнi – iз заупокiйною службою в Ісакii, з обнесенням труни навколо Собору.

Та i Росiйська Церква вiднеслася до пам'ятi Монферана з величезною повагою – його бюст, виготовлений з матерiалiв, що застосовувалися при будiвництвi храму, був встановлений в соборi – поряд iз скульптурними зображеннями святих i святими iконами.