Епоха слави і надії

Чи у вас день?

– Ми з вами знаходимося в одному мiсцi, – посмiхнулася дiвчина по той бiк екрану. – Я стежу за вашими пригодами i знаю, що на даний момент ви зупинилися на Римськiй iмперii. Мiй дiдусь присвятив цьому все свое життя, а я виросла на iсторiях про Цезаря i знаю, як саме римський собор пов'язаний з християнством. Вважаю, я можу вам допомогти. Зараз вишлю адресу.

Дiвчина поклала трубку, Нiколас тим часом подивився на Ганну.

– Змiна маршруту? – Посмiхнулася вона.

– Так, – кивнув Нiколас i, окликнув водiя, продиктував йому нову адресу, що надiйшла по смс.

Вони опинилися в одному з центральних районiв Петербургу. Таксi висадило iх прямо навпроти напiвпiдвального примiщення з неоновою вивiскою з нехитрою назвою "У Марти". Судячи з картинки, вони прибули до тату-салону, а ще бiльш дивним здалося те, що звiдти доносилися гучна музика i смiх, нiби там повним ходом йшла якась вечiрка. Переглянувшись з Ганною, Нiколас ще раз перевiрив адресу, але нiякоi помилки не було.

– Ну, – Нiколас знизав плечима, – яка рiзниця – тату-салон або лапшична? Головне, що вони можуть нам допомогти.

Поряд з ними зупинився мопед. Знявши шолом, одягнений в кур'ерську форму молодий хлопець стомлено зiтхнув i потягнувся до коробок з пiцою.

– Дякую, – посмiхнувся Нiколас i пiдхопив невелику вежу з коробок, яких там було не менше десяти. – Далi я сам.

– Але, як же! – Здивовано заперечив хлопець. – Ви ж iще не розрахувалися.

– А, ви про Ловця Снiв, чули? – Пiдморгнув Нiколас i включив прямий ефiр:

– Банда! Зараз ми з вами станемо ще на крок ближче до розгадки Амрiти, елiксиру безсмертя.

За смачною гарячою пiцою ми з Мартою поговоримо про Цезаря i його секрети, а спонсор нашоi вечерi… – Нiколас переклав камеру на кур'ера i його мопед. – Пiцерiя "Блокада". До зустрiчi, триматиму вас в курсi.

– Скiльки – скiльки чоловiк тiльки що було в ефiрi? – Приголомшено запитав хлопчина.

– Бiльше ста мiльйонiв, з Пiтера теж багато людей, так що ви отримали вiдмiнну рекламу, – пiдморгнув Нiколас.

– Да – ааа, дякую, а ви не могли б залишити автограф? – Кур'ер протягнув йому чек i Нiколас розмашисто розписався прямо поверх iнформацii про замовлення.

– Якщо я якось замовлю пiцу i кур'ером будеш не ти…

– Тодi я буду диспетчером, – розсмiявся Нiколас. – Що ж, ходiмо? – Перехопивши коробки зручнiше, вiн попрямував до салону. Дверi вiдкрилися прямо перед ним, назустрiч вийшла дiвчина, з якою Нiколас нещодавно спiлкувався по вiдеозв'язку.