Епоха слави і надії

Якщо до усього цього прикласти можливi особистi неприемностi, то до депресii рукою подати. А людина за кермом з депресiею – просто бомба уповiльненоi дii.

– Ви б жахнулися, якби побачили, що в моiй рiднiй краiнi робиться з автобусами. – Говорив Стажер. – Чим далi вiд Москви, тим гiрше. Автобуси старi, нi про яку технiку безпеки мова i не йде. Глянеш на автобус в провiнцii, i волосся дибки встае. У Францii, наприклад таку старизну не можна використовувати для пасажирських перевезень.

– Звучить дiйсно жахливо, – перекрутив плечима Лангре.

В цей момент в двiр забiгли п'ятеро у масках. Вiдсунувши лiтнього комiсара убiк, вони в чотири руки скрутили Стажера, ткнувши того лицем в холоднi запорошенi сходинки. Стефан охнув вiд болю, коли заламанi руки потягнули вище, до лопаток.

– Навiщо так жорстко?! – Голосно обурився Лангре. – Показали б посвiдчення, пояснили, у чому справа, вiн би пiшов з вами. До чого ця вистава?

– Та ми, розумiеш, так би i зробили, – похитав головою один з бiйцiв в масцi.

 – Але такий наказ – скрутити i пов'язати саме таким чином. Ти вже не осуди, комiсар.

– А то я не знаю, для чого це все робиться, – Лангре войовничо схрестив руки на грудях. – Чините неабиякий психологiчний тиск на пiдозрюваного, повторюю – пiдозрюваного злочинця! Сподiваетеся, таким чином, скорiше вибити з нього визнання?

Бiйцi нiчого не вiдповiли, бiльше навiть не дивлячись у бiк Лангре, вони жорстким ривком пiдняли Стажера на ноги. Комiсаровi залишалося тiльки спостерiгати, як його… "Пiдозрюваного" або "Напарника"? ведуть у залiзнi руки правосуддя .

Глава 18

"Прийшов, побачив, перемiг". Гай Юлiй Цезар.

Сидячи поряд з Ганною на задньому сидiннi таксi, Нiколас спостерiгав за тим, як дiвчина плавно вимальовуе олiвцем лiнii у блокнотi. Рухи пальцiв були витонченими i легкими, зайняття здавалося для неi вже давно звичним. Ганна змiнила олiвець на кольоровий, пiсля пари десяткiв штрихiв розтушувала малюнок.

– Дивися, – вона протягнула блокнот.

 – Я подумала, раз вже ми назвали показ "Тринадцятий знак зодiаку", то без тринадцятоi сукнi нiяк. Вона якраз пiдходить i до Змiеносця, i до картин Алекса Крамера.

Нiколас окинув поглядом темно-зелене, пiд колiр шкiри рептилii сукню:

– Менi подобаеться, – у цей момент задзвонив його телефон. За час, проведений з ним, Ганна вже знала, що ця мелодiя означае виклик по вiдеозв'язку. – Вибач, – коротко кинув Нiколас i вiдповiв на дзвiнок. – Доброi ночi.