Епоха слави і надії

Побоювання полiцii пiдтвердилися, i сера Альприма прибрали. Проте спецслужбам вдалося з'ясувати одну адресу. Мiсце, де зберiгаеться елiксир безсмертя, – вiдповiв комiсар, вiдкинувшись на спинку крiсла.

– Виходить, що скоро цю справу можна буде вважати закритою? Коли вiдшукаеться елiксир?

– Взагалi, полiцiя розворушила це ‘’осине гнiздо’’ i оголосила полювання на всiх, хто брав участь в злочиннiй дiяльностi. Якщо звернутися до даних, то можна побачити, що в Італii спостерiгалося, щось схоже на землетрус.

Насправдi, це вiйськовi знищували бункери та тунелi, що належали Таемному Братству.

– Це правда? – Засумнiвався Стажер.

Лангре тихо розсмiявся:

– Звичайно ж нi. Елiксир – всього лише казка. Як i таемнi Братства.

– Я майже вам повiрив, – пирхнув Стажер. – Адже людям потрiбнi i казки i таемницi.

– Надiя людям потрiбна. Слава потрiбна людям, – Лангре провiв рукою по волоссю.

– Епоха слави i надii, – задумливо протягнув Стажер.

– Слава, за допомогою якоi, можна набути безсмертя i надiя, яка дае нам сили шукати цю славу.

Надiя стати щасливим або багатим. Надiя, що кохана людина не помре. Надiя жити вiчно. Вона бувае рiзна.

– Надiя – синонiм вiри? Як вважаете? – З цiкавiстю запитав Стажер.

– Звичайно. І чим швидше ти це зрозумiеш, тим легше тобi буде жити.

На цьому вони замовкли на деякий час. Стажер занурився у телефон, щось захоплено читаючи, а Лангре, нарештi розслабився, заколисаний шумом двигуна.

– Щодо показу Ганни, – трохи почекавши подав голос Стажер.

 – Я зрозумiв, що менi нагадав дизайн ii одягу. Занадто вже схоже на картини рептилоiдiв, особливо тринадцяте вбрання, – вiн повернув свiй телефон екраном до комiсара. – Їi батько так само буде присутнiм на показi, зараз вiн летить з Москви до Стамбулу. Як вважаете, варто з ним поговорити?

Взагалi останнiм часом у нього досить насичене подорожами життя. Лондон – Францiя, потiм Москва, тепер ось до Стамбулу вирушив.

– Довiдайся, хто лiтав з ним. Можливо, знайдеш збiги, – Лангре задумливо стиснув губи.

 – Хоча, я майже впевнений, що знайдеш.

– Хвилину, – Стажер знову втупився в екран мобiльного. – В мене е доступ до спискiв пасажирiв. Зараз зажену через фiльтр. Так, е три прiзвища. Вони всi французи. Ви знову виявилися правi.

– Тепер потрiбнi iх фотографii.

– Я тут погортав сторiнку деякого Нiколаса Романова. Що iх зв'язуе з Шиян? – Спохмурнiв Стажер. – Вони разом в прямому ефiрi шукають елiксир безсмертя.