Епоха слави і надії

Хоча хто з людей взагалi готовий? Я боюся смертi, оскiльки не знаю, що за нею, за тiею межею. Тому треба свое життя будувати так, щоб не боятися Кiстлявоi. Щодня робити благi справи, щось корисне, щодня завойовувати, заслуговувати собi мiсце, скажiмо, заробляти собi мiсце в раю. Тому, якщо тобi страшно, значить, тобi ще треба працювати.

Лангре прикрив очi, коли вони злетiли i вiдкрив iх тiльки через пару хвилин, почув питання стюардеси. Та запитувала, чи е на борту полiцейськi.

– Ти йди, – Лангре махнув рукою Стажеровi.

 – Я вже на пенсii.

Щоб не хвилювати пасажирiв, стюардеса вiдвела Стажера у вiдсiк для працiвникiв:

– В пасажирки вкрали сумочку, – схвильовано сказала вона. – В нiй документи, грошi, iгрова приставка. Вона засмутилася i закрилася в туалетi, дуже переживае, як i ii батько, який нас повiдомив про подiю.

– Давай сюди свою дудку, – гмикнули за спиною Стажера. Той обернувся через плече, анiтрохи не здивувавшись, що Лангре не змiг "всидiти на пенсii" довше за п'ять хвилин.

Взявши протягнуту Стажером електронку, Лангре сiв навпочiпки перед замкнутими дверима вбиральнi. Зробивши кiлька глибоких затягувань, вiн випустив густий дим в замочну щiлину. Дверi тут же вiдкрилися, з кабiнки вийшла заплакана дiвчина i, знайшовши поглядом свого схвильованого батька, кинулася в його обiйми.

– Скажу вiдразу, – Лангре перевiв погляд з батька дiвчини на стюардесу. – Зараз безглуздо пiднiмати панiку – в лiтаку знайти злодiя майже нереально. Пiсля посадки зможемо вичислити нашого злочинця.

А доки просто заспокойтеся, випийте чаю та вiзьмiть себе в руки.

Лангре i Стажер повернулися на своi мiсця, трохи схвильованi. Комiсар похитав головою:

– Сьогоднi вже нiхто з впевненiстю не може стверджувати, що знае, що насправдi вiдбуваеться в свiтi. З'явилося багато теорiй тих, що суперечать одна iншiй. Невже е таемний уряд, який органiзовуе всi вiйни i бiди? – Вiн зробив ковток води з невеликоi пляшки. Чергова хвиля скандалiв проти сера Альприма почалася минулого року.

І повинна була закiнчитися для нього дуже сумно. Йому повиннi були пред'явити докази, спростувати якi вiн був би вже не в силах.

– Йому б нiхто не допомiг? – Запитав Стажер.

– Йому загрожував довiчний термiн. Полiцiя Монмартра працювала швидко i жорстко. Вони розумiли, що його могли прибрати в будь – який момент, щоб вiн не встиг розкрити iншi iмена. Але завдяки наполегливiй роботi, полiцiя змогла вийти на мiсцезнаходження Братства Дев'яти Невiдомих.