Епоха слави і надії

Хворобливiсть i напруга м'язiв спини, зменшення об'ему рухiв у хребтi. По мiрi прогресування захворювання, вiдбуваеться посилення больового синдрому i розширення його меж на весь хребет, з'являються болi i в тазостегнових суглобах.

– Медицина рухаеться вперед! – Нiколас рiзко пiдкинув голову. – Невже немае нiякого лiкування?

– Своечасне лiкування лише уповiльнюе розвиток хвороби i пiдвищуе якiсть життя, але при цьому не усувае причину розвитку захворювання, – доктор похитав головою.

Нiколас судорожно вдихнув повiтря.

Лiкар зiбрався вже було йти, але поглядом слизнув по смiттевому кошику, де лежала коробочка з ягодами полуницi, i раптом сказав:

– Якщо в геном полуницi ввести ген антифризового бiлку полярноi риби, то вийде супер ягода, якiй нiякi морози не страшнi. Якщо перекласти мову науки на загальнозрозумiлу, то ГМО – деякий органiзм, в геном якого були "вбудованi" стороннi гени. Подiбна "операцiя" робиться, зрозумiло, тiльки з кращих мотивiв. Адже отримати продукт, невразливий для шкiдника або здатний протистояти посвсi i морозам, продукт, врожайнiсть якого пiсля "модифiкацii" збiльшуеться в десятки разiв – чи не це мрiя Мiчурiна?

На цiй несподiвано-дивнiй нотi лiкар покинув палату, залишивши приголомшеного новинами Нiколаса i пригнiчену Ганну наодинцi, шукати розради в обiймах один одного.

Нiколас поправив шарф Ганни, прикриваючи голу шию вiд поривчастого вiтру, який трохи не збивав iх з нiг, як тiльки вони вийшли з будiвлi лiкарнi.

– В нашоi iсторii обов'язково буде щасливий кiнець, чуеш? – Вiн проникливо заглянув дiвчинi в очi.

Та вiдсторонено кивнула, нiби витаючи думками десь далеко звiдси.

– Я все улагоджу i розпочну з гонки за часом, – швидко пiдключившись до прямого ефiру, Нiколас коротко змалював пiдписникам ситуацiю зi своею вiдсутнiстю, пiсля чого додав:

– Банда! Менi потрiбний зелений коридор до аеропорту. Без вас я не впораюся.

Мабуть, це стало iх маленькою традицiею – вести довгi розмови, поки водiй таксi мчить iх до черговоi точки.

Пригоди, на якийсь час вiдступали i пiд мiрний звук мотора, в теплi салону, хотiлося поговорити. Подiлитися думками i почуттями, чого вони часто не встигали зробити в вiчному поспiху i гонитвi за таемницями.

– Знаеш, я завжди мрiяла вiдправитися у подорож. Одна або з тим, кого я люблю. Хотiла втекти, дослiджувати мiсця, спати в машинi. Зупинятися, просто, щоб помилуватися видом. Вiдвiдувати музеi i всiлякi кафе. Слухати улюбленi альбоми по дорозi. Мати «Полароiд».