На нашем сайте вы можете читать онлайн «Ми». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Классика жанра, Классика фантастики. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Ми
0 баллов
0 мнений
1 чтение
Автор
Дата выхода
23 февраля 2021
Краткое содержание книги Ми, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Ми. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Євген Замятін) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
«Ми» — захоплюючий роман-антиутопія талановитого письменника і публіциста Євген Івановича Замятіна (1884–1937). Події відбуваються у далекому майбутньому. Суспільство живе в умовах тотального контролю, замість імен людям дають номерні знаки, будь-які почуття — під забороною. Але в цьому суспільстві зароджується революційний рух, який хоче повернути попереднє, справжнє життя. Іншими відомими творами Євгена Замятіна є «Батіг Господень», «Блоха», «Йола», «Історія одного міста», «Знамення», «Ікс», «Куни», «Ловець людей», «Мамай», «Мученики науки». Окрім літературного таланту, Євген Іванович Замятін відзначився також активною суспільно-політичною позицією. За це його твори були заборонені більшовицькою цензурою, і він був змушений емігрувати.
Ми читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Ми без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Менi здалося це так неправдоподiбно, так безглуздо, що я не витримав i розреготався раптом.
І негайно ж вiдлуння – смiх – справа. Обернувся: в очi менi – бiлi – надзвичайно бiлi i гострi зуби, незнайоме жiноче обличчя.
– Вибачте, – сказала вона, – але ви так натхненно все оглядали, наче якийсь мiфiчний бог у сьомий день творiння. Менi здаеться, ви впевненi, що й мене створили ви, а не хтось iнший. Менi дуже приемно…
Усе це без посмiшки, я б навiть сказав, з деякою шанобливiстю (можливо, iй вiдомо, що я – будiвельник «Інтеграла»).
Я чомусь знiяковiв i, злегка плутаючись, став логiчно мотивувати свiй смiх. Абсолютно ясно, що цей контраст, ця непрохiдна прiрва мiж сьогоднiшнiм i тодiшнiм…
– Але чому ж непрохiдна? (Якi бiлi зуби!) Через прiрву можна перекинути мiсток. Ви тiльки уявiть собi: барабан, батальони, шеренги – адже це також було – i вiдповiдно…
– Ну так: ясно! – крикнула (це був вражаючий перетин думок: вона – майже моiми словами – те, що я записував перед прогулянкою).
Вона:
– Ви впевненi?
Я побачив гострим кутом задертi до скронь брови – як гострi рiжки iкса, знову чомусь збився; глянув направо, налiво – i…
Направо вiд мене – вона, тонка, рiзка, вперто-гнучка, як батiг, I-330 (бачу тепер ii нумер); налiво – О, зовсiм iнша, вся з кiл, з дитячою складочкою на руцi; i з краю нашоi четвiрки – невiдомий менi чоловiчий нумер – якийсь двiчi вигнутий, начебто буква S.
Ця, праворуч, I-330, перехопила, мабуть, мiй розгублений погляд i, зiтхнувши:
– Так… Шкода!
По сутi, це «шкода» було абсолютно доречним. Але знову щось таке на обличчi у неi або в голосi…
Я з надзвичайною для мене рiзкiстю сказав:
– Нiчого не «шкода». Наука зростае, i ясно – якщо не тепер, то через п’ятдесят, сто рокiв…
– Навiть носи у всiх…
– Так, носи, – я вже майже кричав.
– Ну, нiс щось у вас, мабуть, навiть i «класичний», як за старих часiв говорили. А от руки… Нi, покажiть-но, покажiть-но руки!
Терпiти не можу, коли дивляться на моi руки: всi у волоссi, кошлатi – якийсь безглуздий атавiзм. Я простягнув руку i – наскiльки мiг стороннiм голосом – сказав:
– Мавпячi.
Мнения
Еще нет комментариев о книге Ми, и ваше мнение может быть первым и самым ценным! Расскажите о своих впечатлениях, поделитесь мыслями и отзывами. Ваш отзыв поможет другим читателям сделать правильный выбор. Не стесняйтесь делиться своим мнением!
