Характерники

Низка втікачів дуже вчасно пірнула в наскрізні підвали, бо нагорі вже почався великий переполох. На щастя вони вчасно запаслися смолоскипами і знали напрям. Бігли довго, а позаду судячи з шуму, вже була повноцінна облава.

На одному з численних роздоріжжях Назар застосував свій трофейний арбалет, відібраний у стражників і дуже вдало.

- Стережися дочко, ззаду тебе маг бузувірський! - крикнув він, випускаючи товсту стрілу прямо в ціль.

-Тиць моя радість, чаклуна - то я і не відчула, - мовила дівчина нахилившись над поваленим ворогом, це був старий зморшкуватий дід у чорному балдахіні.

Він був абсолютно лисий без очей і вух, а в його горлі стирчала стріла з стікаючою кров'ю. У руках він тримав рунічний амулет, що світився наче смолоскип.

- Нам дуже пощастило братику! Цей був справжній бойовий маг, він хоч і старий на вигляд, але досить сильний і цілком міг застосувати до нас магію абсолютного паралічу! - прошепотіла чарівниця, до чогось уважно прислухаючись.

-Незрозуміло тільки як він тільки тут зявився, майже всі захисники зараз находятся біля головних воріт, намагаючись впоратися з нашим болотним монстром, - задумливо промовив Миха, уважно розглядаючи руни артефакту і стурбовано додав:

- Дурний піп його хрестив (про «нерозумну людину»).

Добре, що ми запланували для відходу підземні лабіринти заздалегідь. Сподіваюся, що наші лісові карлики зможуть знайти прохід на волю найблищим часом.

-Ніхто не знає, що його в житті чекає, тільки дивися, скільки за нами народу зібралося і переважно жінки та малі діти! А ви як у рабство потрапили шановні добродії? - запитала мольфарка, насторожено розглядаючи дорослих чоловіків, що швидко наближаюлися до неї.

-Ви за нас не бійтеся, ми за себе постояти зуміємо, якщо треба буде! - відповів найміцніший з них! Ми не з ваших місцин, просто нещодавно кочівники полонили нас у бою, та заради забави виставляли на гладіаторські бої. Завдяки вам ми нарешті стали вільними і роздобули зброю, а головне – ніхто більше не змусить нас одягнути кайдани!

-Добре брате, як звати тебе і скільки у тебе бійців, готових боротися до самого кінця? - спитав Міх у ватажка.

-Мене звуть Хорум або для друзів – Хор. З того бою живих зі мною головорізів залишилося тільки п'ятнадцять чоловік, але повір кожен із нас стоїть дюжини усіх тих товстопузів, які зустрічалися тобі на шляху. Командуй незнайомцю, поки ми йдемо в спільному напрямку, ми захищатимемо ваш тил, скільки зможемо.