Характерники

-Дякую, Хор, я Миха, це Марена, ми ченці - характерники, ось поряд стоїть провідник Назар. Нам зараз головне - спуститися в головний колектор, що біля мосту, бо там на нас чекають інші провідники і шлях до порятунку, а може й до смерті.

Підземний лабіринт

У затхлих проходах тунелю повітря було дедалі менше. Група втікачів нарешті зустріла карликів-провідників і вони зі смолоскипами в руках прискорено побрели по підземному лабіринту.

-Миха, за нами тягнется погоня, ми вже чуємо їх тупіт, вам з дітьми точно далеко не втікти! Біжіть самі і дайте нам гідно померти! – голосно крикнув командир гладіаторів і вихопивши з піхви меч, першим кинувся назустріч ворогові.

-Марр, потрібно їм допомогти, сестричка! У вузьких проходах ми зможемо гідно дати відсіч цим работоргівцям! - прокричав характерник, обертаючи в руках бойову палицю.

-Ні любий, не зараз! Ми їм уже нічим не допоможемо! Я відчуваю позаду присутність сильніших магів і навіть я не в змозі з ними впоратися. Тільки найбільша небезпека на нас чекає попереду, не знаю що саме це, але її сила ментально з'їдає мене живцем.

Виснажені бранці, здавалося, отримали невидимий заряд бадьорості, коли почули позаду шум битви і вигуки вмираючих. Вони бігли що є духу, часто падаючи, спотикаючись і знов піднімаючись.

-Ці чортові тунелі тягнуться під землею на багато верст уперед. Люди втомилися і просто помруть зараз від втоми, - хрипким голосом доповів Назар, стомлено притулившись до мокрої стіни.

- Нічого друже, нам трохи лишилося, потерпіть рідненькі. Напевно наші славні захисники всі перебиті. Якщо продовжиться гонитва, нам усім не жити, - відповів Миха і ривком кинувся до старого, але було вже пізно…

Ззаду сивого діда в тьмяних смолоскипних відблисках, з'явилася чорна безформна тінь і немов плащем укрила нещасного, повністю поглинувши тіло. Старий арбалет, що впав на кам'янисту підлогу, вказував на сумну долю його власника.

-Бігом до світла! Наприкінці тунелю вихід! Я його вже відчуваю! - закричала пронизливим голосом мольфарка, прямуючи в прохід.

То там, то тут чулися пронизливі передсмертні вигуки втікачів, а з мороку з'являлися похмурі силуети невидимої смерті, захоплюючи їхні тіла в невідомість…

На щастя вибратися на поверхню, вдалося більшості втікачів за винятком десяти дорослих людей та п'яти карликів. Вузька щілина з тунелю вивела їх прямо до узлісся, біля оброслого мохом каменя бігло джерело.