Характерники

Перебравшись вбрід через річку, парочка сміливців кинулась услід зграї, що відлітала так би мовити на розвідку і виявилося що не дарма ...

Шум запеклої боротьби в руїнах якогось зруйнованого замку було чутно за багато верст навкруги. Тільки наблизившись упритул, ченці побачили жахливе криваве поле бою.

Два десятки обгорілих летючих бестій і розірваних на шматки людських тіл, валялися впереміш, не даючи можливості визначити переможця. З вцілілих бійниць будівлі періодично вилітали яскраві магічні кулі, вражаючи загарбників, що кружляли навкруги.

Останні також вельми успішно атакували захисників, розриваючи їх своїми гострими кігтями та жалами на спині, неначе у скорпіонів. У небі гарячково взлітали справжні довговолосі відьми в ступах або на древніх мітлах. Через декілька хвилин в них на повному ходу врізався крилатий загін зубастих дів, вносячи сум'яття і криваву вакханалію пекельного бенкету.

-Головне зараз це не висуватись! Їм зараз не до нас! Тільки спостерігаемо! Буде потім що старійшинам-волхвам розповісти, – тихо прошепотіла на вухо дівчина.

-Хто ці страхітливі потворилюба, що гамселять горгулій, тьфу-тьфу гарпій? За що б'ються? Ніколи такого не бачив і не чув.

- Йолоп царя небесного! Стародавні манускрипти читати треба було, що в нашій скарбниці заховані. Це справжні Морганські відьми що захищають своє стародавнє капище від Вістмудських гарпій. Обидві сторони багато століть вважають цю землю своєю сакральною територією та періодично поливають її кров'ю. Навіть тут на відстані я відчуваю злу, темну, могутню силу яка виходить із землі і схована під камінням.

Відьми часто тут проводять обряди з людськими жертвопринесеннями, та й гарпії люблять поживитися місцевими селюками, на цих просочених кров'ю каменях.

-Дивися-дивись, схоже відьми цього разу здобули перемогу. Он парочка прямо над нами як зчепилась, не інакше вожаки, так і рвуть один одного на частини. Ось одна з перебитим крилом упала неподалік у кущах, за нами. Потрібно її негайно добити, доки не накинулася на нас з тилу, - крикнув чоловік міцно стиснувши рукою свою зброю-посох і потягнувши силоміць подругу за собою.

-Ні коханий, у цій війні немає переможців і не буде напевно ніколи Впевнена, вже на завтра ця «мертва» територія буде знову вільною! Смерть сьогодні зібрала свій багатий урожай і наситилася до наступного разу. Ось пораненій треба обовязково допомогти, бачення мені було, знадобляться нам її навички. Відчуваю сідницями, тож бо повір на слово.