Характерники

Міцно обернувшись півкільцями навколо дерев'яної конструкції, на ній сиділа величезна змія. З її широкої пащі стирчали нервово смикаються задні лапки сороконіжки.

-Яке життя, така й смерть, або ти - або тебе, - філософськи зауважив характерник, ніжно обіймаючи свою супутницю за плечі.

Розділ 5

Відьми проти гарпій.

До самого біду наступного дня, втомлені мандрівники вийшли до річки, щоб нарешті вдосталь напитися та скупатися. Прохолодна вода приємно бадьорила голі тіла і здавалося, ніби чудодійний бальзам наповнювала їх нутрощі цілющою силою.

-Які ще випробування на нас чекають попереду, Марр? – потираючи натруджені ноги руками, характерник із задоволенням розпластався на траві і притягнув до себе кохану дівчину.

-Перестань дуріти Міх, вам похітливим дурбеликам тільки одне в голові - вгамувати свою хіть! Дідька лисого, більше нізащо, ніколи,- неначе опираючись, мольфарка потягла його на себе ...

Їхні переплетені молоді тіла перекидалися у високій траві, виконуючи в котрий раз одвічний танець кохання і розлякуючи тріскотню коників.

Коли коханці, нарешті, наситилися один одним, чоловік цілуючи губи дівчини мовив:

-Ти знаєш кохана, тільки коли ми разом я відчуваю себе єдиним цілим, а без тебе ніби чогось не вистачає - напевно, це і є любов!Життя біжить — як музика дзвенить.

-Милий мій чародій, любов це коли ти готовий пожертвувати життям заради іншого або врешті-решт продовжити свій рід. На превеликий жаль мені призначена інша доля! Доля мольфарки-характерниці… бо я бесплідна.

Мені більше до подоби вислів-Життя любить того, хто за нього бореться, а нищить того, хто йому піддається.

-Не сумуй сонечко, знати нам на роду так написано, зате наші життя будуть завжди сповнені нових пригод і небезпек. От до речі і вони, будь неладні, нікуди не зникли. Одягайся хутко! - пробурмотів незадоволено чернець, швидко натягуючи одяг.

Вечоріло, в темно-синьому небі з'явилися неясні тіні і явно чулося шелест чиїхось крил.

Просто над їхніми головами стрімко пролетіли небачені досі людиноподібні тварюки.

-Хто вони, Марена? На вигляд ніби схожі на людей тільки зі шкіряними перетинками на руках і здається з хвостами. Як тільки ці страхозвірі нас у кущах не помітили?

-Най ті качка копне! Це справжнісінькі гарпії! Повір, нам дужепощастило бо їхній зір дозволяє побачити навіть комашку в траві, але швидше за все у них інші турботи, крім нас утворилися.