Характерники

-Ця тварюка все ніяк не заспокоїться, аж надто голодна, ми тільки її відігнали, але навряд чи ця квола споруда довго протримається, дай мені палицю, - хрипко прошепотів чоловік, навалюючись плечем на одвірок дверей.

-А щоб її грім побив! Ой вибач, зброя залишилася там, біля вогнища, я про неї зовсім забула, як і свої магічні чотки, - винувато промовила Марена і теж почала підпирати двері руками.

Порятунок прийшов, звідки не чекали. Слухай, там ще хтось нагорі причаївся, - крикнув чернець, показуючи кивком на горище будівлі.

Справді, на щастя шум унизу де був підвал, виманив на поле бійки ще одного хижака – гребінчастого ящера такого ж величезного розміру. Він викидаючи роздвоєний язик повільно піднімався на гору.

-Це явно денна тварина і вона нас погано бачить, відчуває лише сильну вібрацію, потрібно відчинити двері і сховатися, цим «милим звірятам» буде явно не до нас, - прошепотіла з надією в голосі мольфарка і відкинула важку засувку.

Знання монастирської зоології не підвело і цього разу.

Сороконіжка увірвалася до будівлі і одразу потрапила в лапи ящера. Два хижаки зчепилися в божевільному танці бою на смерть. Залишки дерев'яних меблів розлетілися, як шрапнель, на всі боки коли величезні тіла перекидалися поруч із ченцями, розриваючи одне одного на частини.

-Треба забиратися з цієї будівлі, поки вона не завалилася! - прокричав чоловік, схопивши чарівницю за руку і поволік її на вихід. Вже на вулиці, важко перевівши дух, вони спостерігали за перемогою сороконіжки.

На превеликий подив її отрута була сильнішою підмогою у цій сутичці, ніж гострі клыки і пазурі.

З відірваними лапами і прокушеними в багатьох місцях черева, членистоноге з явним задоволенням, пробило голову ящірки і стало з апетитом поїдала її мізки - поживну частину поваленого ворога.

- Ніколи б не подумав, що комаха може бути настільки сильною. Їй зараз явно не до нас, забираємо речі та безшумно відходимо. Дякую мила за перев'язку, твоя трав'яна магія мене просто врятувала від смерті, – зніяковіло сказав характерник, спираючись на свою бойову палицю.

- Чого шкіришся? (те саме, що й «чого смієшся?»). Нема за що, адже ми з тобою, як єдине ціле! Це я тільки зараз зрозуміла! Будь зі мною завжди поруч коханий і ми всі труднощі подолаємо. Знати така наша доля, - чарівниця обняла чоловіка і міцно поцілувала його в губи.

На світанку, вибравшись із лісу, парочка озирнулася на хрест церкви, що давно покосився і від подиву відкрила роти.