Характерники

-Кров би тебе нагла заллєла, сучий ти сину! Я - то думав, що це вигадані персонажі, а виявляється ця погань дійсно існує, - хитаючи головою, Міх підвівся на коліно і почав знову розгойдуватися в бойовому трансі.

-Не треба коханий, тут ти вишкілом бойового гопака цього ворога не здолаєш, наразі моя черга показати своє чарівництво, - шепнула на вухо дівчина і поцілувала коханого губи, а потім почала розмахувати своїми вервицями-намистинами, співаючи якусь молитву, від якої у чоловіка волося стало дибки, а зуби мимоволі зацокотіли:

Сію тобі в очі,

Сію проти ночі.

Буде тобі, враже,

Так, як Відьма скаже.

Скільки в святу землю

Впало зерен жита -

Стільки разів буде

Тебе, враже вбито.

Скільки, враже, півень

Вночі кукуріка -

Стільки днів у тебе

Доживати віка.

Богові - Боже.

Ворогу - Вороже.

Буде тобі, враже,

Так, як Відьма скаже.

Скільки зробиш, враже,

Кроків по долині -

Стільки твого ляже

Роду в домовині.

Стане на півсвіту

Чорного пристріту,

Буде тобі, враже,

Так, як Відьма скаже.

Писанку розпишу,

Люльку заколишу,

Матір твою, враже,

Без дітей залишу,

Батька твого, враже,

Смертю заспокою,

Жінку твою, враже,

Висушу ганьбою.

Богові Боже

Ворогу - вороже

Буде тобі, враже,

Так як Відьма скаже.

Як просію горе

Крізь дрібненьке сито -

Станеш ти про пекло

Господа просити.

Та не буде, враже,

Смерть твоя легкою.

Та й у смерті, враже,

Не знайдеш спокою.

Слово моє липке,

Слово моє кріпке,

Буде тобі, враже,

Так, як мати скаже,

Буде тобі, враже,

Як дружина скаже,

Буде тобі, враже,

Як дівчина скаже,

Буде тобі, враже,

Як дитина скаже,

Буде тобі, враже,

Так.

Як.

Відьма.

Скаже.

Коли грізне коло страхітливо-потворних тварин уже наблизилося впритул, характерниця підкинула свою жіночу біжутерію високо вгору і закружляла навколо своєї осі. З блискучих кульок наче шрапнель, бризнули краплі «святої води», а з долонь спалахами вилітали розряди, наче це був удар блискавки.

Ефект цієї рідини був порівняний з опіком кислоти - волохаті тварюки, заверещавши від болю на весь свій зляканий голос, помчали геть, куди очі дивляться, та позабивались в темні щілини.

-Ха, Ха, ха! Нарешті повеселили мене сміливці-мольфари! Не приховую, навіть здивували, а зі мною цього майже не буває! Ну що смертні а зі мною справитеся?

Цього разу господар голосу з'явився на власні очі просто з-нізвідки. Його вигляд був просто жахливий, здавалося всі жахи пекла умістилися в цьому монстрі.