Характерники

Дівчина повісила вологий одяг на камінь і притулилася до оголеної спини чоловіка, потім, побачивши його природну «реакцію» на своє прекрасне тіло спокусливо продовжила:

-Добре вам мужикам – завжди готові до бою, а нам дівчатам особливий настрій потрібен, особлива обстановка, а не ця суцільна антисанітарія! Ти навіть не уявляєш, скільки тут блукає занапащених душ у пошуках свого порятунку. Сюди за багато років доходили не тільки люди, а й нелюди. Нещодавно тут бачили справжній привид дів…, стережись Миха ззаду небеспека!

Монах обернувся і його волосся стало дибки.

Поруч із ним на відстані витягнутої руки безтурботно хитаючись у повітрі, проявилися постаті - черниці в білих сутанах.

-Навіщо прийшли у світ мертвих, недолугі вишкребки? - пролунали одночасно голоси привидів і за інтонацією - явно жіночі.

-Ми прийшли до вас за «чорним слизом» по наказу волхвів з Угорського монастиря. На наш верхній світ насувається велике лихо. Просимо допомоги, - тихо прошепотіла мольфарка, поспішно одягаючись разом із супутником.

-Мені, немає жодної справи до ваших земних проблем! Тут у мене давно не було розваг, ось упораєтеся з моїми вірними слугами, далі подивимося, - пролунав цього разу чоловічий голос і відголосок пронісся під склепінням підземелля.

Відразуж на характерників накинулася ціла орда напіврозкладених трупів, від деяких залишався тільки кістяк, але у кожного з них була якась зброя - від іржавого серпа до цілком боєздатного арбалета.

-Сховайся за камінь, Марр! - крикнув чоловік і наче вихор закрутився зі своєю бойовою палицею. У глибокій печері було не так багато місця, але через пару хвилин зовсім не залишилося ні аршина. Повалені вроздріб живі мерці, навіть з розбитими черепами, здіймалися знову і тяглися своїми кістлявими кінцівками до воїна.

Відступивши назад мольфарка, піднявшись на пологий камінь, почала концентрувати всю свою енергію в долонях і виплеснула її в напрямку підступного ворога.

Яскравий магічний спалах засліпив і відкинув у різні боки не тільки ворогів, а й її вірного супутника.

-Пробач, рідний, не розрахувала трішечки, - мало не плачучи, Марена підійшла до оглушеного характерника і ніжно провела долонею по його волоссю.

-Непогано - непогано, дітлахи, а що ви на це скажете? - замогильний голос не віщував нічого доброго. З усіх щілин на сміливців полізли якісь рогаті тварюки.