Характерники

ти чого ік… не одна така? - заїкаючись спитав чоловік і про всяк випадок ще раз перехрестив черницю двома пальцями.

-Ні дідусю, нас таких не те щоб багато, але трохи є, - пролунав голос за його спиною, обернувшись, він побачив другого мандрівника в сірій рясі і з дерев'яною палицею у руці. Молодий чоловік неквапливо йшов по землі та сухим гілкам, але жодного тріску не було чути з-під його шкіряного взуття.

- Миха, ти нікого там в гаю, там не вбив випадково? - запитала супутниця і почала чаклувати руками над пораненим ватажком банди.

-Ти чого це Маре, сестричка? Чи мене не знаєш, всі цілі і майже неушкоджені, трьох «приспав», двох зв'язав. Ну не можу я як ти мізки хитро запудрювати, вибач не тому мене всі ці роки навчали.

- Та вже знаю - знаю про твої здібності, хлібом не годуй, дай досхочу побитися та в лазутчиків пограти, неначе дитинка мала!

-Ти диви-но доцю, а голова і справді пройшла, а то розколювалася, наче її чорти смажили на сковорідці.

Дякую тобі мила і чоловіка твого дякую, що хлопців моїх не скалічив, — сивий чоловік зірвав закривавлену пов'язку і помацав своє чоло, позначене глибоким зарісшим шрамом.

-Навіть не віриться, як все затяглося - наче на собаці зажило. Нещодавно вважав що не виживу, коли мене ятаганом рубав мерзенний орх-кочівник. Багато їх бусурман було, близько п'яти дюжин приблизно, у селі нас стільки ж проживало, тільки більшість з дітлахів і баб складалася, а мужики-то в основному хлібороби та мисливці.

Сто чортів їм в печінку!

Майже всіх вирізали вишкребки прокляті. Вціліли тільки ті, хто був на полюванні, та на рибному промислі. Дружин наших та дітей у рабство потягли - магометани, майже дві доби минуло з того часу. Село спалили іроди начисто. Ось тоді коли наші животи до хребців прилипли і забурчали - вийшли ми «на велику дорогу» грабувати подорожніх. Вже пробачте нас нерозумних - біс поплутав, зворотного ходу немає, там тільки головешки, та могилки з хрестами залишилися.

Чого робити-то не маємо уявлення, щоб цих лиходіїв Морана побила…

-Не сумуй батьку, допоможемо ми вам, чим зможемо, призначення наше таке чародійське – допомагати всім, хто на те заслуговує! Може чого чув про нас характерників? Чи ні?

-Так вже напевно, щось таке в народі говорилося, тільки я не вірив я в ці дитячі казки. Ось поки що на власні очі вашу майстерність не побачив – не повірив би і далі.