Характерники

-Так-так мила, судячи з їхнього вигляду та агресивної поведінки, селюки явно хочуть нами поживитися і вже нічого не тямлять з голоду, – промовив напарник, теж відступаючи до кволого притулку.

-Треба терміново забратися нагору, на самий дах, тоді з'явиться шанс від них відбитися! Я думаю, що ці нещасні - «піщані канібали», в наших старовинних манускриптах є згадка про подібне, завжди вважала, що вони всі перепочили і ось «нате вам з пензликом».

Чоловік підкинув дівчину руками на край дерев'яного даху, потім зробивши спритний кульбіт злетів на неї сам.

Давно зголоднілі місцеві аборигени, побачивши що поживний видобуток вислизає, завили страшними голосами і кинулися навздогін.

Тимчасовий притулок наполовину був засипаний піском. Вікон і дверей давно не видно, дах наполовину дірявий, але все ж ще міцний. Перші атакуючі спробували залізти по трухлявих стінах, але мабуть що сил не вистачило - гроном посипалися на землю.

-Дивись- дивись Марр, у сивого діда, на шиї висить намисто з засушених вух, мабуть що вні головний у них, чи просто захоплення у нього таке, вуха збирати, - вказав пальцем на старця чернець завдав ударів по всьому периметру оборони, струшуючи особливо небеспечних людожерів в пісок.

-За патли та в пику (потилицю)! Ти краще на цю страшну панночку подивися, думаю тобі вона точно не сподобається, - монахиня, начисто зрізала гострим клинком чиюсь руку, що тяглася до її шиї.

Чоловік глянув у вказану сторону і тричі сплюнув через плече.

Потворна товста, стара бабища як намисто використовувала справжні сушені чоловічі пеніси і судячи з командирських вигуків, вона якраз і була ватажкою цієї злобної зграї канібалів.

-Потрібно її першою знищити, тоді вся ця зграя сама розбіжиться бо інакше ми просто помремо від зневоднення, – крикнула дівчина, зносячи голову черговому людожерові з сокирою.

- Так мила, ти маєш рацію, довго ми не протримаємося, сонце вже сідає, але подивися уважніше її оточують немов щитом діти, а їх нехай навіть і таких, я не зможу вбити, вибач! Ніж кинути теж не вийде, дуже далеко стоїть! Може, ти їм у мозок залізеш і даси команду відступити? – крикнув Миха, струшуючи з бойової палиці худого чоловічка з проломленим черепом.

-Не вийде нажаль коханий, там у головах повна «каша», у них геть-чисто відсутнє сприйняття дійсності, тільки інстинкти самозбереження, в даному випадку їм треба пожерти, щоб не здохнути.