Характерники

-Чуєш Марена, а ти сама віриш у ці казки? До речі, можна хоч одним оком поглянути на це зілля? - чоловік не чекаючи схвалення, дістав глиняний посуд і злегка струснув.

-А щоб тебе муха вбрикнула! Перестань балуватися негідник, поклади на місце! Склад цієї субстанції відомий лише демонічним чаклунам і нічого хорошого від неї чекати не доводиться. Постав на землю Миха, ведмежа недолуге!

Але було запізно, сургучний друк виявився зірваним, зілля почало витікати на руки.

-Бережись! - скрикнула дівчина і кинулася на допомогу, але на жаль спізнилася.

Чорна, густа, наче кисіль рідина, обтягла руки ченця і стала жадібно поглинати все його тіло в середину. Мольфарка безрозсудно спробувала відскрестити бруд ножами від шкіри, але лише прискорила його поширення.

-Матері твоїй ковінька! Дурний мене піп хрестив (про «нерозумну людину»)! Прости кохана, біс поплутав, наче на вухо шепотів: «потруси, та потруси», - ці слова характерника були останніми...

Яскраве сонячне світло засліпило пустельників, наче удар обуха по голові.

Коли зір до них знову повернувся, то подиву не було межі, вони перебували на плавучому острові посеред океану. Його розміри були безмежні, зібраний з усіляких старих кораблів, галер, пошарпаних рибальських човнів, це диво інженерної техніки вражало своїми масштабами. По суті - це було ціле морське місто з будинками, вуличками, жителями та озброєною вартою, ось вона якраз першою їх і помітила.

-Руки-то в гору! Ти, гімно нероздушене! Поки не стрельнув ать! – наказав перший із них, цілячись списом у дівчину.

-Дам по макітрі, арештанська душа! Пійдете з нами в комендатуру, там розкажете, що ви за «козачки заслані» і як сюдова потрапили «їдрити-колотити!», - гаркнув другий явно старший з них і самий вгодований, при цьому вістря арбалетної стріли впиралося рівно між лопатками ченця.

Ніколи ще він не був так близько до поразки, але вловивши негативний кивок своєї подруги, лише покірно дав себе зв'язати двом дужим охоронцям.

Мольфарку при цьому не зачепили, лише штовхнули в напрямку бічної вулички, та забрали речовий мішок із пожитками.

Усього стражників було десять, разом із головним «дуболомом» командиром. Зі зброї у них були лише мечі, списи та арбалети. Одягнені вони були хто будь-що: від розписних потертих камзолів, до рибальських довгих сорочок. Коли бранців вели вузькими проходами, то відразу ж виникло почуття нереальності того, що відбувається.