Характерники

Буквально спотикаючись, він насилу видерся на повалені бурею дерева і блаженно розтягнувся в товстому стовбурі тріснутого дуба.

-Миха, нам треба перепочити, дід не витримає такий шалений темп і його серце просто зупиниться, - сказала діва, видершись на сухі гілки, потім дістала з плечового мішка пляшечку з погано-пахнутим зіллям і практично насильно влила його доа рот провіднику.

-Нічого страшного дітлахи, я в порядку, трохи перепочину тільки, там наша рідня на смерть йде безвинно. Тільки дайте кілька хвилин відлежатися і рушимо далі, трохи вже залишилося шкандибати - кілька верст до «гоблінського мосту», а там дасть Бог зовсім недалеко буде.

Ми через ці болотні топини, вважай половину шляху зрізали. Наздоженемо супостата проклятого!

-Що це за міст такий дивовижний? - запитав характерник, сівши поруч, потім зробивши паси руками, щоб сконцентруватись, та прийняв позу «лотоса» зі схрещеними ногами і став медитувати.

-Так начебто у народі кажуть, бо карлики лісові його охороняють.

Пропускають тільки за срібло чи інші багатства - хто як домовиться зуміє, на кшталт митниці місцевої. До речі, я жодного разу там і не був, але чув що «кошмарять» всіх, ці скупердяї без винятків.

- Ну думаю ми з ними точно домовимося, як вважаєш, Марре? - Чоловік майже тендітно погладив свою бойову палицю долонею і посміхнувся.

- Поки не знаю братику, видіння мої закриті, адже я тільки вчуся сили. День довгий, а вік короткий. Про те, що там попереду чекає до ладу не знаю! Бачу тільки змащені силуети та явну загрозу нашому життю, та й в цьому місці до речі залишатися не раджу.

Тихо… надто мені незатишно від того зарослого острівця, що ліворуч від вас. Щось під ним точно ховається погане ... злісне ...

Інтуїція мольфарки не підвела - величезний повітряний міхур лопнув з неприємним сморідом майже поруч і слідом за ним виплив ком бруду - так у всякому разі їм здалося спочатку.

Наступна подія привела всіх до тимчасового заціпеніння.

Бруд з чавканням почав рости на всі боки і перетворюватися на щось невимовне, але явно агресивне. Гнила купа незрозуміло чого, підповзала до їхньої тимчасової стоянки на гілках все ближче і ближче, виплескуючи якісь згустки слизу, з неприємним жовтим цвітом.

-Мати божа, заступниця, збережи! Накликали біду на свою дурну голову! Біжимо, це болотяна кікімора! - заволав не своїм голосом сивий чоловік і немов молодий козлик помчав між деревами.