Характерники

-Йехоу! Учачача! - скрикнув молодий чернець і в стрибку завдав нищівного удару зверху в те саме місце, де за ідеєю мала бути голова.

Бойова палиця з міцного дерева намертво застрягла в жижі рівно посередині, немов це була в'язка глина, потім її стало невблаганно засмоктувати всередину.

-Йдемо Міхо, ця тварюка нам точно не по зубах, у неї абсолютно немає мозку, тільки примітивні інстинкти виживання. Я не маю над нею ніякої влади,підла душа, – злякано пискнула дівчина, намагаючись телепатично впливати на монстра, але він лише жадав смерті і був некерованим.

-Ти, гімно нероздушене! Поверни зброю! Дзуськи, свою бойову палицю я цій гидоті не віддам! Це подарунок волхвів, у ньому вся моя сила, - зло прошепотів воїн і розбігшись по стовбуру дерева стрибнув двома ногами в центр цього болотяного жителя. Несподівана атака своєї потенційної жертви збентежили хижака і він почав завалюватися на спину, випльовуючи палицю ченця на кілька метрів уперед.

- Ось так сестричка, негоже нам відразу здаватися, ось стратегічно відійти від сил явно перевершуючих наші можливості противника, схоже-таки доведеться.

-Бережись Миха, слиз отруйна! - крикнула дівчина, але було пізно, кілька плювків зеленувато-жовтого бруду потрапили в спину її супутника і відразу почали роз'їдати щільну тканину чернечої ряси.

-Най би тебе пранці з'їли, таки підставився, всрався тай криво! - вилаявся він, зриваючи свій пошкоджений одяг і відкидаючи його вбік.

Лише відбігши на пристойну відстань, молоді характерники змогли нарешті, перепочити і перевести дух.

- Здуріти можна, подруга днів моїх суворих, я все думав-гадав, як же ця неповоротлива смердючка може наздогнати свою здобич, а виявляється вона нікуди не поспішає - отрута просто паралізує тіло і вона всмоктує жертву прямо в себе, повільно її перетравлюючи.

-Бррр ... не говори мені цю гидоті, нема чого було хвалитися своїм чоловічим его. Наразі ти дурнику міг тільки що запросто стати цим самим кормом і це все трапилось тільки на самому початку нашого випробування.

-Так, пробач мені Марра, дуже вже хотілося тобі сподобатися, адже ти не просто моя сестра по вірі, але і ще просто мила дівчина, яку я знаю мало не з пелюшок. Це сильніше за мене, іноді навіть апетит та сон пропадає, коли про тебе думаю і ще мені здається я тебе…

-Так сховай свої дурні думки кудись подалі! Ти ж знаєш, що ми самі добровільно відмовилися від своїх особистих почуттів.