Німа смерть

Облиште все це лайно – хай лежить, де лежить. Натомiсть, берiть свого помiчника…

– Ви маете на увазi детектива…

– …i притьмом на Марiенфельде. Кiноателье «Терра». Нещасний випадок зi смертельним наслiдком. Нашi колеги з двiстi другого попросили допомоги. Здаеться, справа складнiша, нiж вони собi уявляли.

«Або колеги з двiстi другого не такi простi – не хочуть, щоб робочий день затягнувся», – подумав Рат.

– Нещасний випадок, – повторив вiн за Бульдогом вголос. – Це iнтригуе. Як, кажете, називаеться ателье?

– «Терра».

Кiноателье. Хтось там зiрвався з риштовань, чи на кшталт того. Я надiслав машину, колеги знають куди iхати.

– Не знаю, навiть, чим я зможу вам вiддячити.

Бьом удав, що не помiчае сарказму Рата.

– Так, стривайте, пане комiсаре! – похопився Бульдог. – Іще одне.

Холера! Нiколи не слiд дрочити начальство.

– Так?

– Завтра о п’ятiй ховатимуть того… Весселя. Я хотiв би, щоб ви простежили, як усе минатиме. Таемно, ясна рiч.

Ясна рiч! Щоб Бульдог та не знайшов способу зiпсувати йому вихiднi! Безпрограшна комбiнацiя – невдячне завдання, iдеально приурочене до суботнього пополудня з гарантовано малоцiнним для подальшого розслiдування значенням.

– Що саме я маю вистежувати, пане старший комiсаре?

Рат не бачив жодного сенсу товктися на кладовищi заради полiтично мотивованоi справи, послiдовнiсть подiй у якiй давно встановлено. Можливо, там щось могла б накопати полiтична полiцiя, але аж нiяк не вiддiл iз розслiдування вбивств.

– Не думаю, що маю пояснювати вам, як працюе кримiнальна полiцiя, – вiдрубав Бьом.

 – Це рутина! Не ловiть там гав, i край!

– Так, е, пане старший комiсаре.

Останне було зайвим – Бульдог уже поклав слухавку.

Вiдвiдування похоронiв жертв убивства справдi бувало рутинним елементом у роботi Інспекцii А, однак цього разу здавалося очевидним, що суботнiй похорон бiльше нагадуватиме полiтичну акцiю, i в жоден спосiб не пролле нового свiтла на справу, в якiй i без того все було ясно як божий день.

Кiлька тижнiв тому сутенер всадив кулю в пельку молодому командировi штурмовикiв, який визволив iз секс-ярма одну з його «конячок». Сутенер перебував пiд вартою шiсть тижнiв i вже зiзнався, посилаючись на самооборону, хоча, насправдi, саме вiн зi своiми комунiстичними дружками вломився до квартири жертви. У недiлю штурмовик помер, а газета Геббельса «Дер Ангрiфф» пiднесла молодика, який закохався у хвойду та сплатив за це своiм життям, в сонм святих.