Німа смерть

Вона запiзнюеться вже бiльше, нiж на годину.

Вiн не знае, з якоi причини вона знехтувала побаченням, але впевнений, це мае бути щось важливе. Вона б не могла отак просто передумати – вiн знае, що вона вже проковтнула наживку. Йому не варто змiнювати плани – вона прийде заради завтрашньоi зйомки.

Де там забарився кельнер? Йому треба випити бiльше вина!

Чи звикне вiн коли-небудь до того, що цукор може врятувати йому життя?

Ти звикнеш до цього.

Усмiшка матерi.

Мусиш звикнути.

Вiн недовiрливо дивиться на келих.

Чи я зможу?

Ти мусиш.

Я мушу.

Вiн зосереджено надпивае, смакуе солодкiсть, вiдчувае, як вона бiжить горлом.

Айсвайн. Солодке крижане вино.

Сон, що снився йому роками. Тепер насправдi.

Вони з матiр’ю сидять у ресторанi, вдвох. Щоб вiдзначити подiю. Перший самостiйний укол. Першу iн’екцiю, що вiн зробив собi сам, першу по кiлькох днях у клiнiцi. Пiсля всiх випробувань iнсулiном.

Знову живий. По всiх роках очiкування. Очiкування смертi.

Його друге народження.

Кельнер iз закусками. Також вiн ставить кришталевi келихи на бiлу скатертину.

Усмiшка матерi.

Їж, мiй хлопчику.

Вiн не може iсти, сльози течуть, вiн починае нестримно ридати, бачить ii розгублене обличчя крiзь пелену слiз.

Вона пестить його долоню, i вiн забирае руку – вiн не приймае ii дотику, вiн не довiряе ii любовi, вiн не розумiе цiеi любовi, вiн любовi не вiрить.

Уже ж по всьому, скiнчилося. Я все вiдшкодую. Ти мiй славний хлопчик.

Вiн витирае сльози, бере виделку й ретельно береться до куштування. Його язик смакуе свiжого краба, крiп, солодкi помiдори. Солодкiсть переповнюе його, розбiгаеться його тiлом.

Мати всмiхаеться, тицяе виделкою в свою страву й не iсть. Вона тiльки, знай, усмiхаеться i тицяе в тарiлку, i не зводить iз нього очей, дивитися, як вiн пiдносить виделку до рота – вдруге, утрете. Їй не слiд витрiщатися на нього, вiн не ярмаркове видовисько, не слон, не потвора, не диво свiту.

Ти зможеш жити, як усi.

Нарештi вона теж береться до iжi.

Вони iдять мовчки, кельнер наповнюе iхнi келихи. Вона витирае рот серветкою i пiдносить свiй келих.

За життя!

За життя.

Вони п’ють крижане вино, солодке крижане вино.

Що ти тепер робитимеш?

Я вчитимуся.

Це добре.

Вивчатиму медицину.

Знову вона хоче взяти його долоню в свою, але в останню мить рух ii руки зупиняеться, вона забирае свою руку. Смуток у ii очах.