Німа смерть

Гереон, дурний, зухвалий хлопчисько, якому варто тримати язик за зубами, коли дорослi обговорюють важливi речi.

– Ваш батько, любий пане Рат, допомагае менi в надзвичайно делiкатнiй ситуацii, i, маю зазначити, тi обставини, що сiм’я Рат представлена також у Берлiнi, виявилися дуже доречними…

Тож кельнська клiка не забарилася вчепитися в нього посеред iмперськоi столицi!

– Щоб не розводитися довго, – вiв далi Аденауер, – скажу: мене шантажують.

– Наш пан бурмiстр отримуе анонiмнi листи, – пояснив Енгельберт Рат.

Бурмiстр кивнув:

– Хтось погрожуе менi… як би це сформулювати… зробити публiчною певну iнформацiю, яка не надто сподобаеться публiцi. А в результатi, добре iм’я Аденауера викачають у багнi.

– Яка це iнформацiя?

– Інформацiя, яка здатна покласти край моему полiтичному iснуванню, якщо потрапить у руки нацистам або комунiстам.

– Я маю знати щось конкретнiше. Якщо ви хочете, щоб я вам допомiг, розкажiть, у чому суть погрози.

Аденауер прочистив горло.

– Акцii «Гланцштоф», – сказав вiн.

– Акцii американського «Гланцштоф», виробника вiскози, – уточнив Енгельберт Рат.

Аденауер кивнув:

– У мене iх багато. На дуже великi суми. На мiльйони… Я маю на увазi, що, коли я купував iх два роки тому, вони саме коштували мiльйони. Усi моi маетностi вкладенi в цi акцii. І не тiльки. Кредит вiд «Дойче Банку»…

– Розумiю, – кивнув Гереон Рат. – Акцii вiд жовтня впали нижче плiнтуса.

– Акцii падали вже давно. Але я нiколи не уявляв собi, що вони настiльки знецiняться.

Натомiсть, я сподiвався, що вони знову почнуть рости. Однак останнi кiлька мiсяцiв… Коротко кажучи, моi борги перед банком зараз вищi за ринкову вартiсть моiх акцiй. Значно вищi…

– Іншими словами, ви розоренi, – пiдбив пiдсумок Рат, собi на втiху упiймавши гнiвний погляд батька. – То як вас шантажуватимуть, коли це вже сталося?

– Дарма! Я ще не розорений! Усе буде врегульовано! У мене в банку е друзi, ладнi допомогти, – заперечив бурмiстр.

 – Я тiльки не хочу, щоб про це дзвонили в усi дзвони.

– І саме цим погрожують вам в анонiмних листах…

– І саме на щось подiбне чекають моi вороги, як лiворуч, так праворуч. То був би для них бенкет. Момент для них просто iдеальний!

– Чому б вам офiцiйно не звернутися до полiцii?

– Ви самi знаете, що, на жаль, не всiм офiцерам полiцii випадае довiряти. З такою справою може впоратися тiльки досвiдчений працiвник полiцii, але не полiцiя як така.