Німа смерть

– Просимо пробачення за затримку, Конраде, – почав вiн, – але полiцiйна служба… Також у Берлiнi… мiй син…

– Все га-азд, Енгельба-ате, все га-азд! Мiй потяг, однаково ще аж за двi години, – демонструючи кельнський акцент, заспокоiв його чоловiк у фраку, непроникнi iндiанськi очi якого дивилися майже привiтно. – То що? Як, молодший Рате? Нормально влаштувався в столицi райху?

Гереон потиснув руку вождевi iндiанцiв.

– Дякую за турботу, пане бурмiстре!

– Забудьмо про посади. Жодного бурмiстра чи президента Держради, будь ласка! Ми зустрiчаемося суто приватно.

Трое землякiв-кельнцiв у Берлiнi.

Гереон ввiчливо посмiхнувся.

– Ходiмо до бару, – запросив вождь. – Я забронював.

Кельнер пiдвiв iх до невеличкого столу, на якому на них уже чекала пляшка колекцiйного «Зельтiнгер Кiрхенпфада» у вiдерцi з льодом поруч iз табличкою «Зарезервовано». Бурмiстр Аденауер нiчого не полишав на волю випадку. Можливо, саме тому начальник кримiнальноi полiцii Енгельберт Рат так добре ладнав iз бурмiстром (окрiм того, що вони були членами однiеi партii).

Зрештою, батько завжди добре ладнав iз будь-ким, хто мiг допомогти його кар’ерi. Успiшнiй, треба зазначити: свого часу наймолодший за вiком старший комiсар кельнськоi полiцii, а нинi начальник кримiнальноi полiцii мiста.

– Що ж! Тут ми можемо безперешкодно розмовляти, – жестом припросив iх сiдати вождь iндiанцiв.

Вiн зачекав, доки кельнер наповнить два келихи, а тодi заговорив знову.

– Приемно, Енгельба-ате, що твiй син знайшов час на цю зустрiч.

Ти вже розповiв йому, про що йдеться?

– У такiй делiкатнiй справi? Нi! – похитав головою Енгельберт Рат. – Я подумав, найкраще було б, якби ти сам…

– Ну, то спершу випиймо по келишку! – пiднiс iндiанець склянку з водою.

Батько й син Рати пiднесли своi келихи й випили. Вино, як на смак Гереона, було аж надмiру солодким, а батько, задоволено витягнувши губи, кивнув на знак поцiнування:

– Розкiшне вино, Конраде.

– Я знаю, що тобi до смаку, Енгельберте!

Аденауер поставив склянку на стiл i прочистив горло.

– Отже, я хотiв би перейти до справи… – почав вiн. – Насправдi, йдеться про неприемнi… про досить неприемнi речi…

– Пусте. Полiцiя займаеться майже винятково неприемними речами!

– Прошу, мiй любий молодший Рате! Забудьмо наразi про полiцiйний апарат! Як я зазначив, у нас приватна зустрiч.

– Гереоне, нехай пан бурмiстр спочатку все пояснить!

Батьковi не знадобилося багато часу, щоб повернути його до давнiх часiв.