Німа смерть

Ми хотiли разом поiхати в Давос, на два безтурботних тижнi серед снiгiв. Ласкаво просимо! Нiколи ще я не почувався в горах так паскудно.

– Тепер вiзьмiть собi чогось випити i сiдайте, – запропонував йому Рат. – А тодi спокiйно розповiсте менi, що сталося.

Чернi, здаеться, змирився з думкою про те, що в його крiслi сидить непроханий гiсть. Вiн кивнув, дiстав iз шафи двi склянки i пляшку вiскi i поставих усе це на стiл.

– Менi зараз треба випити, – сказав вiн, наливаючи.

– А менi, дякую, краще звичайноi води, – попросив Рат.

Чернi пiшов на кухню i повернувся з глечиком.

– Прошу, наливайте собi, – припросив вiн, сiдаючи.

– Дякую. Вiдтак, до справи. То ви однаково поiхали до Швейцарii? Без неi?

– А що я мав робити? Все було наперед заброньовано. Коли вона не з’явилася, i я не змiг нiде ii розшукати, то просто сiв у наступний потяг. Я знав вiд швейцара в ii будинку, що вона сiла в таксi зi своiми валiзами; я подумав, може, вона сiла на iнший поiзд i вже десь на мiсцi. Або приiде пiзнiше.

– Але вона не приiхала?

Чернi похитав головою.

– Я не бачив Вiвiан ось уже майже чотири тижнi. І вiд неi жодноi звiстки.

– Ви не були занепокоенi?

Чернi знизав плечима.

– Що ви називаете занепокоенням? Треба приймати правду такою, яка вона е. Почекавши три чи чотири днi серед снiгiв, я змирився з тим, що Вiвiан банально кинула мене.

Рат задумливо кивнув.

– Якщо це так, ви не единий. Манфред Оппенберг, у такому разi, теж знехтуваний. Однак вiн у це не вiрить.

– Те, що вона не з’явилася на зйомки – це справдi не е в ii стилi.

Вiвiан надiйнiша, нiж ви собi уявляете.

– У професiйному сенсi, я так розумiю?

– Я знаю небагатьох наших колег, якi б так важко працювали, як вона.

– Крiм того, вона пропускае зйомки фiльму, який Оппенберг робить спецiально для того, щоб побудувати iй золотий мiст у майбутне? Чому? Тiльки щоб не стикатися з вами i ii покровителем Оппенбергом? Нi, це не тримаеться купи! Вона таким чином ставить пiд загрозу свою кар’еру!

– Вона б так не вчинила.

«Вражений блискавкою» – це ii другий звуковий фiльм! Вона до цього вже показала в «Лютi», що не належить до когорти примадонн нiмого кiно, якi бояться звуку, бо вiн розкривае iхнi мовнi ганджi й акторськi вади.

– Як ви гадаете, де Вiвiан?

– Звiдки менi знати? – стенув плечима Чернi.

– А ви просто розкажiть менi все, що знаете. – Рат вiдчув, що актор щось замовчуе. – І все, що ви думаете, що, можливо, знаете.

Чернi вагався лише коротку мить.