Німа смерть

– І бiльше нiколи не бачили Вiвiан Франк? Щоб вона знову показалася десь на вулицi? Вона, чи ii супутник?

– Франк можна скрiзь побачити – на кiноафiшах. А у реальному життi, нi, я бiльше за тiею адресою замовлень не мав. А що сталося, чому ви про те все розпитуете? Це якось пов’язано з наркотою? То знайте, що я у своiй машинi нiчого такого не допускаю, вже ж можете менi повiрити!

Рат у вiдповiдь багатозначно посмiхнувся i розпрощався з таксистом.

На вулицi вiн закурив i, сiвши в машину, одразу опустив скло.

Йому треба було чимшвидше позбутися запаху, що зачепився в носi. Вiн iз дитинства ненавидiв смажену печiнку, якою регулярно напихала його мати. Їi улюблена страва. Навiть пiсля героiчноi смертi старшого, вона й далi подавала ii на стiл…

Вiн завiв машину i рушив.

У недiлю вдень вулицi в мiстi були майже безлюдними. Рат припаркував «Б’юiк» перед винною крамничкою. Перехрестя на розi з Рурштрасе мало цiлком звичайний вигляд – вулиця як вулиця. В одному будинку тут на першому поверсi розташувався ресторан, в iншому – салон чоловiчого одягу, а поза тим, будинки нiчим не вирiзнялися серед решти.

Рат вийшов iз машини i роззирнувся довкола. Що, у бiса, могло привабити сюди Вiвiан Франк? Приватнi вивiски на будинках заявляли про юристiв, лiкарiв i податкових консультантiв – жодного кiнопродюсера. Імена на поштових скриньках теж нiчого Ратовi не пiдказали. Хоча, з iншого боку, кiнозiрки, мабуть, не вказують на поштових скриньках своiх справжнiх iмен. Тут навiть не було туристичноi агенцii, з якоi вона могла б забрати свiй квиток на поiзд чи лiтак. Ресторан, однак, мав певну особливiсть – то був китайський ресторан. «Янгтао» повiдомляла неонова вивiска, хоч би що це означало. У будь-якому разi Рат не знайшов тут вiдповiдi на своi запитання. Чому восьмого лютого Вiвiан Франк взяла таксi до Гогенцоллердама, а не до вокзалу Ангальтер, де чекав на неi Рудольф Чернi? І що вона робила пiсля того, як вийшла з таксi? Йому належало з’ясувати, що iй треба було на цьому розi. Показувати фото акторки можливим свiдкам було б справою не надто перспективною – у недiлю в цьому кварталi майже не було людей. Можливо, йому варто розпитати Оппенберга, чи пiдказуе йому щось ця адреса. Якби десь тут мешкав iнший кiнопродюсер, це був би великий крок до розкриття загадки. Рат повернувся до машини i сiв за кермо. Подивився на годинник. Пiв на першу. Порожнiй шлунок нагадував про голод. Однак апетиту не було – i не тiльки через вiдвiдини квартири таксиста.